Смертний гріх вбиває освячувальну благодать, отриману нами під час хрещення, що стерла первородний гріх і зробила нас дітьми Божими.
Катехизм Католицької Церкви навчає:
«Христова благодать є незаслуженим від Бога даром Його життя, яке Він вливає в нашу душу через Святого Духа, для того щоб її вилікувати від гріха й освятити: це благодать, освячуюча, чи обожнююча, яку отримуємо у Хрещенні. Вона стає в нас джерелом освячення» (ККЦ, 1999).
Сповідь: відпущення гріхів
Коли ми досягаємо свідомого віку, ми здатні розуміти тяжкість гріха і вибирати, грішити чи слухатися Бога. Свідомо вчиняючи серйозний гріх, ми повертаємося до духовної смерті, від якої звільнило нас наше хрещення. З цієї причини Господь Ісус встановив таїнство сповіді (Йн 20, 23), щоб наші гріхи були прощені і наша втрачена благодать відновилася:
«Ті, що приступають до таїнства Покаяння, приймають від Божого милосердя прощення образи, яку вони Йому вчинили, а заодно примиряються з Церквою, яку поранили своїми гріхами і яка своєю любов’ю, прикладом, молитвами працює над їхнім наверненням» (ККЦ, 1422).
Легкі гріхи ослаблюють нас
Коли ми знову перебуваємо в стані благодаті, ми повинні бути обережними і стежити за своєю поведінкою, щоб не вчиняти серйозних гріхів. Однак ми неминуче впадемо в легкі (повсякденні) гріхи, які ослаблюють нашу волю і зменшують освячувальну благодать всередині нас.
Таким чином, ми почнемо потребувати «підзарядки акумуляторів», знову приступивши до сповіді, навіть якщо не вчинили серйозного гріха. Друга церковна заповідь вимагає, щоб ми сповідалися принаймні раз на рік, але це необхідний мінімум. Протягом року нам варто робити це частіше. Як можна зрозуміти, що час настав?
Симптоми
Як кожна хвороба проявляється у симптомах, так і хвороба нашої душі має певні ознаки. Ось деякі з них.
1.Ми легко гніваємося
Якщо ми нещодавно були на сповіді, нам легше терпіти негативну поведінку інших людей. Ми краще розуміємо, що це не обов’язково особиста образа; можливо, інша людина переживає погані часи. Але мірою того, як після нашої останньої сповіді минають дні і тижні, наше терпіння вичерпується і нам важко з розумінням ставитися до інших. Ми відчуваємо, як наша кров кипить від гніву, і вибухаємо від найменшого подразника.
2.Ми піддаємося спокусам
Спокуси завжди присутні у нашому житті, якої би форми вони не набували. Вони оточують нас і очікують нашої необачності, щоб атакувати і збурити нас. Коли це стається, совість має увімкнути сигнал тривоги: потрібно повернутися у безпечну зону! Щоб зміцнити себе, немає нічого кращого, ніж сповідь.
3.Ми не хочемо молитися або ходити на Месу
Нас охоплює незрозуміла духовна лінь. Нам не хочеться молитися, і Меса може здаватися обтяжливою або навіть непотрібною. Ми вигадуємо виправдання, щоб не піти, а потім, пропустивши Месу, розуміємо, що схибили. Це бентежить нас і навіть зменшує нашу мотивацію піти на Месу наступного разу.
4.Ми маємо песимістичні думки
Коли з нашим духовним життям усе погано, нам важко бути оптимістами. Ми схиляємося до песимізму і починаємо погано думати про інших, бо ніщо не здається нам добрим, і ми шукаємо недоліків в усіх і в усьому.
5.Ми сумуємо
Ми почнемо сумувати, не розуміючи точної причини. У нас з’являються думки, що всі навколо проти нас, що ніхто не цінує того, що ми робимо. Нам може здаватися, що для нас краще бути подалі від родини, друзів чи колег. У нас може з’явитися невдоволення власним виглядом, і наша самооцінка падає. Ми поступово втрачаємо відчуття того, що ми, як діти Божі, сотворені Ним, маємо безцінну гідність.
*
Звісно ж, можна додати й інші симптоми, проте якщо ви помітили будь-який із них, не треба думати двічі. Йдіть до сповіді! Господь прийме вас з любов’ю, як блудного сина: «І їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся!» (Лк 15, 23-24).
Переклад CREDO за: Моніка Муньйос, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
