Про що говорить заздрість?

Питання: Якщо людина спеціально щось робить чи, наприклад, гарно одягається, щоб її хвалили, щоб їй заздрили, чи це теж буде гріхом?

Відповідає бр. Олександр Могильний OFM Cap.

Важливим є мотив. Бо заздрість говорить про одне: «Я хочу це мати. Принаймні, не гірше від інших». Людина не бачить у собі потенціалу добра, й тому її мотив — працювати на хворі амбіції. Вона працює на свій зовнішній вигляд, щоб її помітили.

Але заздрість також говорить про рівень свободи. Що більше людина поневолена, то більше вона хоче назовні бути помітнішою. Це не значить, що той, хто одягається яскраво або неординарно, має такі проблеми. Тут треба бути обережним. Завжди потрібно перевіряти мотиви. Натомість що більше людина вільна, тобто адекватна і в своєму зовнішньому, і внутрішньому світі — своїх дарів, своїх комплексів, своїх ран, — то більше її мотиви мати саме такий зовнішній вигляд, спосіб буття, спосіб спілкування будуть відповідними реальності. «Я одягаюся, тому ще мені так зручно. Я маю свій стиль», або «Я так одягаюся на конкретну подію». І вже на останньому місці буде думка, чи хтось дивитиметься на мене, чи хтось щось подумає. Це свобода.

Один викладач психології, капуцин, прийшов на лекцію в габіті, а після перерви повернувся вже у світському одязі. І запитав студентів, що вони про це думають. Думки були різні. Він сказав, що зробив це навмисне, щоби студенти побачили, що є в їхньому серці, щоб побачили свій рівень свободи.

Заздрість говорить про те, вільна людина чи ні. Якщо вільна, то стиль її життя теж буде вільним. Вона знає, що завжди може когось дратувати; хтось її може ненавидіти; завжди знайдеться хтось, хто не буде її любити. Знає, що вона може когось несвідомо скривдити. І знає, що навіть якщо всі її ненавидять, то завжди буде хтось, хто її любить і шанує. Вона не має на це впливу. Не може так одягатися чи замовляти в кав’ярні такі страви, щоб її приймали. Це свобода: я вільний, бо виконання Божої волі для мене стоїть на першому місці. А Божа воля — у тому, що людина має свій стиль вбрання (звісно, в межах етичної норми). Або хтось працює у такому форматі. Навіть у способі молитви: хтось ставатиме навколішки, а хтось — сидітиме. Це має значення для людини, яка молиться. Для неї форма її молитви — це те, як їй зручно бути перед Богом, а не перед людьми. Якщо їй незручно, то вона не затримається.

Це стосується більше особистої молитви. Бо ще є певні норми поведінки у спільноті, в храмі. Завжди треба розглядати ситуацію індивідуально, оцінюючи адекватність ситуації. Разом із тим, є загальні норми культури поведінки та перебування серед людей. Проте завжди маємо пам’ятати про рівень нашої свободи. Він визначатиме те, як людина сприйматиме інших, щоб виконати — або не виконати — Божу волю.

Повністю етер із бр. Олександром Могильним дивіться тут.

Читайте також:
У чому полягає гріх заздрості?
Чи може заздрість мотивувати до нових звершень?
Чи можливо заздрити «по-доброму»?