У коментарі для Vatican News о. Ярослав Кравєц OP ділиться про думками про своєрідний символізм цьогорічного відзначення Великодня в Україні за різними датами.
«Це свято ще раз нагадує нам усім, що любов і життя завжди сильніші від сил зла та ненависті», — наголошує вікарій українського домініканського Східного вікаріату св. Архангела Михаїла. Священник зауважує, що це вже третій Великдень, який римо-католики в Україні святкують в умовах повномасштабної війни.
Настоятель домініканців в Україні згадує про те, що початок російської повномасштабної агресії в 2022 році припав на початок Великого Посту, а за кілька місяців до того римо-католицькі єпископи церкви проголосили в Україні відзначення Року Святого Хреста. «І це було дуже пророче рішення, як на мене, — каже о. Ярослав, — бо виявилося, що український народ конкретно і реально стає під Христовим хрестом, що є також хрестом всіх наших людських страждань, смерті, розлучених родин, зруйнованих міст, сіл, наших домівок. І сьогодні, після більш ніж двох років війни, ми втретє святкуємо Великдень — день Христового Воскресіння, день Його перемоги над смертю і гріхом. Це свято ще раз нагадує нам усім, що любов і життя завжди сильніші від сил зла та ненависті».
Отець вікарій також вбачає певний символізм у тому, що католики в Україні, як і християни інших конфесії, відзначають Великдень за різними календарями, коли радість Воскресіння перетинається із переживанням покутних практик Чотиридесятниці. «Хоча віднедавна деякі свята, зокрема Різдво, християни східної та західної традицій в Україні святкують в один день, — дата святкування Великодня все ще відрізняється. Тому, коли сьогодні в наших римо-католицьких громадах лунає радісне ‘Алілуя!’, наші сестри і брати східної традиції здебільшого переживають час посту. Звісно, мені б дуже хотілося, щоб ми всі разом святкували Пасху одночасно. Але я також подумав, що перш ніж це станеться, варто зазначити, що нинішня ситуація — оте розділення дат святкування найбільшого свята нашої віри — є символом того, що зараз відбувається в Україні. Для мене це символ трагічного становища багатьох мільйонів людей, де радісні моменти нашого життя змішані зі стражданням, болем, самотністю».
Душпастир визнає, що кожне наступне свято, прожите під час війни, є складнішим, адже люди дедалі більше втомлюються й не здатні зараз переживати радість, коли відчувають невпевненість у завтрашньому дні, в тому, що чекає на них у майбутньому, коли вони тривожиться за своїх рідних і близьких. «Звісно, багато хто з нас також переживає період певного розчарування. Якщо перші місяці війни, навіть перший рік, були сповнені ентузіазму й надії, то сьогодні ми дедалі частіше відчуваємо невпевненість, іноді злість чи розчарування щодо ситуації в Україні, та й ситуації в світі, щодо конкретних людей та їхньої поведінки. Іноді розчаровуємося також і в собі, в тому, які ми є тепер, якими стали. Саме тому Пасхальне послання є таким важливим: ми дуже потребуємо нової надії, яку приносить Воскреслий Христос», – підкреслює о. Ярослав Кравєц.
фінансово.
Щиро дякуємо!
