Хоча останні місяці життя святого Йоана Павла ІІ супроводжувалися значними проблемами зі здоров’ям, які, зрештою, стали причиною його смерті, він все одно готував промови і проповіді.
Більшість із них він вже не міг виголосити фізично, і останнє підготовлене ним звернення до вірних після молитви «Царице Неба» пролунало вже після його смерті.
Це було звернення з нагоди Неділі Божого Милосердя, яке зачитав заступник Державного секретаря, архієпископ Леонардо Сандрі, наприкінці Святої Меси, відслуженої на площі Святого Петра за померлого Папу.
Святий Йоан Павло розпочав свою останню промову, зосередившись на радості Великоднього періоду і на євангельському уривку, який читають на літургії другої неділі Великодня:
«Сьогодні лунає славна “Алілуя” Пасхи. Сьогоднішнє Євангеліє від Йоана наголошує, що ввечері того дня Він з’явився перед апостолами і “показав їм руки і бік”, тобто знаки болісних Страстей, викарбувані на Його тілі навіть після Воскресіння. Ті славетні рани, яких він дозволив торкнутися охопленому сумнівами Томі через вісім днів, виявляють милосердя Бога, який так полюбив світ, що послав свого Єдинородного Сина як Спасителя».
Далі Йоан Павло ІІ зосередився на Неділі Божого Милосердя:
«Ця таємниця любові є центром літургії сьогоднішньої другої Великодньої неділі, присвяченої вшануванню Божого Милосердя.
Як дар людству, яке іноді здається збентеженим і приголомшеним силою зла, егоїзму та страху, Воскреслий Господь пропонує свою любов, яка прощає, примиряє і знову відкриває серця для любові. Це любов, яка навертає серця і дарує мир. Як сильно світ потребує розуміння і прийняття Божого Милосердя!»
Святий Папа завершив свою промову очікуванням Благовіщення, яке того року (як і нині) було перенесене на понеділок після Неділі Божого Милосердя:
«Літургійна урочистість Благовіщення, яку ми будемо святкувати завтра, спонукає нас споглядати очима Марії величезну таємницю цієї милосердної любові, яка випливає із Серця Христового. З її допомогою ми можемо зрозуміти справжній зміст пасхальної радості, яка базується на цій впевненості: Той, кого Діва носила в утробі, хто страждав і помер за нас, справді воскрес. Алілуя!»
Остання промова Йоана Павла ІІ є гарним свідченням його папства та підсумовує все його служіння. Він глибоко шанував Боже Милосердя і присвятив усе своє життя Пресвятій Матері.