Суботнього вечора 27 квітня 2024 року у вінницькому храмі Святого Духа відбулась подячна Євхаристія за три десятиліття діяльності неокатехуменальних спільнот у Вінниці.
Народження цих спільнот стало результатом катехез поглиблення віри для дорослих і старшої молоді в парафії Божої Матері Ангельської, що їх проводили катехісти, відповідальні за Неокатехуменальну Дорогу в Україні. Це були святої пам’яті професор Мар’ян Мачієвскі, о. Збігнєв Лєнарт, пані Беата Конєчна і семінарист Стефано Персіко. Ця подія 30‑річної давнини поклала початок Дороги в Кам’янець-Подільській дієцезії, яку тоді очолював святої пам’яті Слуга Божий єпископ Ян Ольшанський і яка охоплювала майже половину України: Хмельницьку, Вінницьку, Одеську, Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку і Донецьку області та Крим.
Святу Службу з нагоди річниці очолив нинішній ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський. В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільйо та семінарист Вагнер Луїс Гонсалвес; а також настоятель парафії Божої Матері Ангельської бр. Юзеф Хроми OFM Cap, настоятель парафії Святого Духа о. Віталій Кащук, пресвітер місії Ad gentes о. Олександр Кушта, ректор Міжнародної місійної семінарії«Redemptoris Mater» у Вінниці о. Павел Книш, духовний наставник семінарії о. Мирослав Цибульський, священники Павел Лясоцький OFM Cap, Ілля Борячук, Томаш Длугош, Павло Щука, Уго Гонсалес Медіна, семінаристи, брати з вінницьких неокатехуменальних спільнот.
«Кожен ювілей, — сказав для CREDO єпископ Леон Дубравський, — означає відтинок часу, протягом якого люди жили і щось творили. Протягом цих 30 років брати з неокатехуменальних спільнот із любові до Бога та Його Церкви жертвували свій час, працю, життя, свої страждання. Вони катехизували, промовляли, навчали, самі вчилися жити і вчили інших, як потрібно жити. Вони намагалися прищепити віру в Бога людям, які від Бога далеко. Як Ісус послав апостолів і сказав їм: “Ідіть і проповідуйте Добру Новину, бо наблизилось Царство Боже”, так і ці брати виконували апостольську місію: ходили по домах, стукали, запрошували, благали. Вони промовляли не тільки словом: передусім ділились свідченнями. І їм є що засвідчити: вони мають багато дітей, у них великі родини. Багатьох це дивує: як можливо у такі часи мати стільки дітей? Виявляється — можливо! І тому вони у цьому світі є тим євангелічним світлом, якого світ так потребує.
Папа Бенедикт ХVІ казав: “Світ потребує свідків віри”. І вони сьогодні показують світові, в якому панують матеріалістичні погляди, що можна, маючи багато дітей, не бути бідним, але в першу чергу бути багатими вірою, багатими любов’ю. Адже ми бачимо, що брати у спільнотах вчаться любити одне одного. І світ слухає їх, тому що вони є свідками. Адже можна говорити дуже багато, але якщо не давати свідчення — слова будуть пустими. Люди бачать, як вони живуть, і людям це подобається. Я чув, що тут, у Вінниці, хтось сказав: “Ми не знаємо, в яку ви церкву ходите, в якого Бога вірите, але ми хочемо жити так, як ви”. Сусіди бачать, як вони живуть, як вірують, як моляться, як читають Святе Писання; бачать єдність у їхніх родинах — і хочуть жити так само. Це свідчення, якого сьогодні потребує світ. Тому я радію, що є неокатехуменальні спільноти.
Звісно, шкода, що деякі їх відкидають, — не можна відкидати харизму, яку створив Бог. Адже це не хтось придумав: це сам Господь створив цю харизму, заклавши в серце засновника Неокатехуменальної Дороги Кіко Аргуельйо цей заряд Божої любові. І він пішов за любов’ю, з любов’ю проповідував. Ця харизма заволоділа цілим світом — в усьому світі є неокатехуменальні спільноти; завдяки Неокатехуменальній Дорозі постали місійні семінарії “Redemptoris Mater”. І хоч би куди ми приїхали — бачимо, що ми одна родина. Як християни первісної Церкви, про яких казали: “Подивіться, як вони люблять одне одного”. Так і тут — видно, як вони люблять одне одного».
Перед початком Служби о. Раймунд Пупковскі, вітаючи зібраних на урочистості, сказав: «Сьогодні ми зібрались тут, щоб зустрітися з Ісусом Христом, котрий перебуває серед нас. І те, що ми тут, є ділом Божим. Адже усі ми — плід навернення людей, вибраних Богом: Кіко Аргуельйо і Слугині Божої Кармен Ернандес, із чийого досвіду народилась Неокатехуменальна Дорога. Тридцять років Дорога не мала ніякого канонічного підтвердження; ми, зустрічаючись із єпископами та священниками, не надавали їм ніяких документів; але ті плоди, які Дорога давала від початку свого існування, дозволили багатьом єпископам побачити в ній здійснення прагнень отців ІІ Ватиканського Собору».
Отець Раймунд розповів історію цієї спільноти, яка нині діє у 124 країнах світу і налічує понад 1,5 млн членів. «Завдяки цій дійсності, — сказав він, — Бог дав можливість благодаті доторкнутись до багатьох людей, які пережили часи комунізму і так званого “наукового атеїзму”, коли храми були закриті, а людей за віру переслідували. Коли комунізм упав, Україна, можна сказати, пережила подвійне відновлення: відновлення незалежності й відновлення Церкви».
«Я дякую Богу, — сказав, проголошуючи проповідь, владика Леон, — Він вибрав Кіко Аргуельйо і Кармен Ернандес, що започаткували Неокатехуменальну Дорогу, а потім послали в Україну катехістів, які проголошували і проголошують Слово Боже на нашій землі, отже — роблять те, чого найбільше потребує людина. Адже як електрична лампочка або будь-який інший прилад може функціонувати тільки коли підключений, так і людина може приносити у своєму житті добрі плоди, коли вона “підключена” до Ісуса Христа».
Його Преосвященство розповів історію з життя, про одного дуже побожного студента. Він у гуртожитку повісив хрест над ліжком і його сусід по кімнаті щодня бачив, як юнак навколішках молився. Але одного разу сусід побачив, що хреста над ліжком немає і хлопець більше не молиться. Спитав: «Чому?» А той відповів: «Розмовляти з Богом можна тільки в єдності з Ним, а коли згрішиш — єдності вже немає».
«Дякую Неокатехуменальній Дорозі, — продовжив єпископ-ординарій, — за те, що вона допомагає людям знайти єдність із Богом, а тим, хто її втратив, — відновити, зокрема через Літургію покаяння. Слово, проголошене на сьогоднішній Літургії, можна сказати, відображає неокатехуменат. Апостол Йоан у своєму посланні закликає любити не словом, а “ділом та істиною”. Це те, чого вчаться на Неокатехуменальній Дорозі. Отже, вчімося любити по‑справжньому; вірмо, що любов усе подолає, а навчитися любити неможливо без єдності з Христом. Без неї не будується те, що св. Йоан Павло ІІ назвав “цивілізацією любові”: там будується цивілізація смерті, ненависті, війни. Неокатехуменальна Дорога допомагає будувати цивілізацію любові».
«Сьогодні, святкуючи 30‑річчя народження першої спільноти у Вінниці, — сказав для CREDO о. Раймунд Пупковскі, — ми прославляємо велику вірність і любов Бога, який через тодішнього настоятеля парафії Божої Матері Ангельської, святої пам’яті о. Станіслава Падевського, пізніше — єпископа-ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії, покликав катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні, щоб вони відкрили Дорогу в його парафії. Раніше о. Станіслав Падевський і бр. Юстин Русін зустрілися з тодішнім кам’янець-подільським ординарієм, святої пам’яті єпископом Яном Ольшанським. Він благословив початок справи нової євангелізації в очолюваній ним дієцезії. Плодом перших катехез, що проводились у Вінниці, стало народження двох спільнот, які разом налічували 114 осіб. Відтоді щороку, а іноді — двічі на рік катехісти-ітінеранти, а потім місцеві катехісти проголошували Добру Новину. Сьогодні ми прославляємо Бога за Його вірність, за Його терпеливість, щедрість, за те, що Він пробудив нову форму євангелізації, яка досягає багатьох людей, багато з котрих не мали раніше ніякої віри, навіть не були охрещеними, а також відновлює віру тих, хто вже був у Церкві. Ми, катехісти, непридатні слуги, радіємо, коли бачимо плоди примирення в подружжях, відкритості на життя, ревності у проповідуванні Доброї Новини; радіємо, коли бачимо покликання до священства, нові сім’ї на місії. Радіємо, що Церква оновлюється, що в родинах братів і сестер народжуються діти — майбутнє Церкви. Отже, потрібно, щоб Церква підтримувала спільноту, а спільнота підтримувала сім’ю; тому що сім’я, яку підтримує Церква, здатна народжувати нових християн і є майбутнім Церкви».
Найкраще ці слова священника підтверджує кількість дітей у сім’ях із першої спільноти. У Володимира й Олени Зінців народилося 10 дітей; один із їхніх синів, Віктор, нині навчається в семінарії «Redemptoris Mater». Вступив до семінарії старший син Леоніда і Юлії Янішевських, Йосиф. Леонід і Юлія мають п’ятеро дітей; нині ця сім’я перебуває на місії в Житомирі. Покликання до місійного служіння розпізнали і батьки вісьмох дітей Іван і Анна Ваколюки: вони на місії у Рівному. Також восьмеро дітей народилося в Андрія та Ольги Занкевичів, двох із яких Господь уже покликав до свого Царства. Ще восьмеро — у Леоніда і Тетяни Алєксєєвих. Шестеро дітей народились у сім’ї перших відповідальних спільноти, Анатолія й Олександри Гаврілових. Голова цієї родини відійшов до дому Небесного Батька 4 травня 2011 року, а старший син Валерій вже одружений; разом із дружиною Оленою вони виховують доньку Соломію. П’ятеро дітей народилось у Вадима й Альони Демченків. Четверо — в Олега та Лідії Килимчуків, і четверо — у Миколи й Наталії Томчуків.
Вагнер Луїс Гонсалвес. Фото автора
Двоє братів розпізнали покликання до священства: це о. Леонід Бевза, який нині перебуває на місії в Сербії, та о Ілля Борячук, який служить у Києво-Житомирській дієцезії. Одна з сестер, Олена Борішкевич, служить у семінарії «Redemptoris Mater» у Києві; друга, Галина Ковалевська, — на місії в Кам’янці-Подільському.
Отриманий ними неоцінений скарб Божого Слова брати й сестри першої спільноти не затримали виключно для себе. 1997 року вибрані у спільноті катехісти почали проголошувати катехези у своїй парафії, а з 2003 року — в інших містах: Кам’янці-Подільському, Хмельницькому, Хмільнику, Козятині, Могилеві-Подільському. Нині брати з першої спільноти беруть участь у катехизації у двох вінницьких парафіях: Матері Божої Ангельської та Святого Духа, а також у парафії Пресвятої Трійці в Хмільнику.
І зрозуміло, що без народження першої неокатехуменальної спільноти в парафії Божої Матері Ангельської не було б можливим створити у 2009 році Міжнародну місійну семінарію «Redemptoris Mater» у Вінниці. Нині в ній готуються до пресвітерського служіння 13 семінаристів з України, Польщі, Бразилії, Мексики та Сполучених Штатів Америки.
Марія Еухенія Кастільо. Фото автора
По закінченні Святої Меси від імені усіх присутніх зі словами щирої подяки до єпископа-ординарія та екіпи катехістів звернулася Надія, дружина Євгена Грумінського — відповідального першої спільноти. Сам Євген зараз на фронті.
Єпископ Леон закликав усіх щоденно молитися Новенну до Архангела Михаїла, запевняючи, що коли усі молитимуться, війна швидко закінчиться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
