У день урочистості Пресвятої Трійці варто пам’ятати, що цього дня ми розмірковуємо над таємницею, яка не вміщається у нашій свідомості.
Ця таємниця настільки глибока, що нам довелося вигадати парадоксальне слово, щоб його узагальнити: слово «Трійця» описує «триєдність» Бога.
Катехизм Католицької Церкви пише: «Трійця єдина. Ми не визнаємо трьох богів, лише єдиного Бога у Трьох Особах: єдиносущну Трійцю. Божі Особи не ділять між собою єдиного Божества, але кожна з Них є цілим Богом: Отець є тим, чим є Син, Син є тим, чим є Отець, Отець і Син є тим, чим є Святий Дух, тобто одним Богом за природою. Кожна з Трьох Осіб є цією самою реальністю, тобто Божественною сутністю, єством або природою» (ККЦ 253).
Святе Письмо також подає нам образи Трійці. Дехто зневажливо відмовляється бачити Трійцю у його текстах. Але насправді вони не доводять догмат про Трійцю, а радше натякають на Неї.
1. «Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу”» (Бут 1, 26). Бог говорить про себе у множині. Саме тут, на початку Книги Буття, вже міститься натяк на те, що Бог існує не сам по собі, а є частиною спільноти Осіб.
2. У Старому Завіті звичним словом, яке використовується для позначення Бога, є «Елогім». Цікаво відзначити, що це слово перебуває у формі множини («Боги»), але за значенням є одниною. Отже, одне з головних слів, яким називають Бога у Старому Завіті — це множина в однині.
3. «Господь з’явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги. А вони відповіли: Зроби так, як сказав» (Бут 18, 1-5).
З граматичної точки зору, це дуже складний уривок, бо він «перемикається» між одниною та множиною. Господь (в однині) являється Аврааму, але Авраам бачить трьох чоловіків. Коли Авраам звертається до «них» (у множині), він каже: «Мій Владико!» (в однині). Граматичні хитросплетіння продовжуються, коли Авраам каже Господу (в однині): «помийте собі ноги, відпочиньте під деревом…» (у множині). Бог один, але разом із цим він бачить трьох осіб.
4. «І зійшов Господь у хмарі і став з ним там і промовив ім’я “Господь”. І пройшов Господь перед ним, промовляючи: “Господь, Господь!”» (Вих 34, 5). Коли Бог виголошує своє ім’я, Він робить це тричі: «Господь… Господь, Господь!» Це імпліцитно вказує на потрійне представлення або проголошення Бога.
5. Пророк Ісая чує, як ангели закликають: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Бог святий, святий, і знову ж таки святий. Деякі кажуть, що це просто єврейський спосіб сказати «дуже святий», але християни можуть побачити тут ще один натяк на Трійцю.
6. У Новому Завіті є багато вказівок на Трійцю. Ісус каже: «Я і Отець — одно» (Йн 10, 30). Він також заповідає: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28, 19). Ім’я одне, але воно вказує на трьох Осіб.
Переклад CREDO за: Монсеньйор Чарльз Поп, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
