Храми можуть бути збудовані з різноманітних матеріалів, які відображають ресурси та культурну спадщину країни, але іноді будівельні матеріали обирають із практичних міркувань. Це стосується Малої базиліки святого Севастіана у Манілі (Філіппіни), єдиного у країні храму, повністю виготовленого зі сталі.
Перший дерев’яний храм на цьому місці побудували у 1651 році, однак через кілька років він згорів у пожежі. Наступні споруди теж стали жертвами пожеж або землетрусів у 1859, 1863 та 1880 роках. У 1880-х роках місцеві жителі зрозуміли, що їм потрібно збудувати храм із такого матеріалу, який витримував би пожежі, землетруси та тропічні тайфуни, від яких періодично потерпала столиця Філіппін.
Місцева парафія доручила іспанському архітектору Хенаро Паласіосу розробити проєкт церкви, стійкої до атмосферних впливів. Паласіос створив конструкцію зі сталі, натхненну дизайном готичного собору в Бургосі (Іспанія).
Між 1888 і 1890 роками на Філіппіни з бельгійського ливарного заводу привезли приблизно 52 метричні тонни сталі. Перший «камінь» було закладено у вересні 1890 року. Встановлений сталевий «скелет» храму нагадував готичну версію Ейфелевої вежі. Згодом будівельники заповнили його стіни сумішшю піску, гравію та цементу.
Після завершення роботи стіни та стелю пофарбували під мармур і яшму і встановили замовлені у Німеччині вітражі. 1891 року храм був освячений архієпископом Маніли та піднесений до статусу малої базиліки Папою Левом XIII.
Хоча сталь — це справді вогнетривкий і сейсмостійкий матеріал, вона вразлива до іржі та корозії, викликаних високою вологістю та морським повітрям із Манільської затоки. У 1982 році храм визнали аварійним, і Національний історичний інститут розпочав план його реставрації.
Сьогодні храм вважається національним культурним надбанням і національною історичною пам’яткою. 2006 року його внесли до списку філіппінських пам’яток, що мають бути включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
фінансово.
Щиро дякуємо!
