Яким був перший фільм про Матір Божу? Як режисери показували красу Марії? Чому в переважній кількості творів Її представляють як дуже юну дівчину? Які теми з життя Марії викликали найбільшу кінополеміку?
Матір Ісуса — постать виняткова, яку люблять і шанують мільйони людей. Вона глибоко вкорінена в історії християнства і нашій культурі. Отож складно дивуватися, що Її присутність — така широка в різних царинах мистецтва: скульптурі, живописі, літературі, музиці, а також і в кіно.
«Кінодебют» Марії
Вперше Матір Божа з’явилась на екранах 1897 року. Це був короткий фільм «Життя і Страсті Христа» братів Люм’єрів. Відтоді число кінематографічних портретів Марії вже перевалила за сотню.
Пресвята Діва зворушила уяву режисерів, що були і побожними католиками, і протестантами, але також і представників ісламу, агностицизму й навіть атеїзму.
Ми зустрічаємо Діву Марію на сторінках Євангелія, у творах, натхнених Євангелієм, а також у життєписах, присвячених безпосередньо Їй самій, Слугині Господній, зосереджених саме на Її житті. З огляду на скупі історичні відомості, творці фільмів користуються позабіблійними текстами, беруть д уваги стародавні апокрифи, легенди, форми народної побожності, а також своєрідні теологічні концепції. Вводять у свої твори повністю фіктивних персонажів та події, які є відображенням їхньої власної уяви. Завдяки цьому кінофільми стають своєрідними сучасними апокрифами.
Як показати безгрішну красу?
Перехрестя богослов’я та світської культури ставить перед творцями кіно монументальний виклик: спробу показати те, що вибивається поза будь-які категорії пізнання — Трансцендентність і Таємницю. Яким саме чином можна достовірно і з пошаною показати Особу, в якій зосередилося все, що в людстві є найкращого? Як показати Її красу, що променить непорочною, безгрішною чистотою? Як показати Її віру, надію, любов, Її смирення, силу, Її біль і страждання? Як показати дівчину з малого села, до якої сам Творець Всесвіту звернувся з проханням стати матір’ю Його Предвічного Сина? Як показати жінку, що народила Втіленого Бога? Як показати ту, яка дев’ять місяці була для Ісуса цілим світом?..
Дуже легко впасти в банальність, солодкавість і примітив, створюючи ідеалізований, наче побожна картинка, образ Марії. Буває, що творці кіно послуговуються стереотипами, кліше. Наприклад, уявляють, що Вона на щодень ходила в білій сукні й блакитному плащі, які символізують Її чистоту й невинність. Так одягнена, до прикладу, Мелінда Кіннеман у ролі юної Марії в фільмі «Марія, матір Ісуса» (1999 рік, режисер — Кевін Коннор). У першій же сцені ми бачимо Її, окрім усього, ще і з ягням на руках.
Марія — вічно молода?
Ми також призвичаїлися до певного «розреальнення» Марії у фільмах: наприклад, шляхом позбавлення Її віку, — через що Вона виглядає радше не матір’ю, а старшою сестрою дорослого Ісуса. Вже Мікеланджело показав Марію в своїй славетній «П’єті» з мертвим тілом Ісуса на руках — як молоду жінку, майже юнку. Так, немовби той факт, що Вона була зачата без первородного гріха, зробив із Неї людину, для якої час зупинився, а Її тіло не підлягає процесам старіння.
Крайній приклад такого підходу демонструє фільм Роберто Росселіні «Месія» (1975). Марія, яку грає Міта Унгаро, під час Страстей Ісуса надалі, попри всі минулі десятиліття, залишається молодесенькою, наче підліток, і справляє враження молодшої за власного Сина. Режисер захищав своє представлення Її молодості, пояснюючи, що хотів показати символ вічно молодої Церкви, — що трохи дивно з огляду на його дистанціювання від релігії.
Своєю чергою, з цієї схеми найбільше випав П’єр Паоло Пазоліні, який у фільмі «Євангеліє від св. Матея» у ролі Марії біля Хреста зняв свою матір, Сусанну Пазоліні, якій було вже 73 роки.
Таємниче народження
Певний парадокс полягає в тому, що тільки Франко Дзефіреллі у 1977 році наважується показати пологові болі Марії (раніше в історії кіно цього не було). Це викликало протести, бо в панувала глибока переконаність, що якщо Божа Матір народилася без первородного гріха, то Вона й не могла страждати від пологових болів, народжуючи Ісуса.
Майже через пів століття після цього фільму це питання надалі викликає суперечки, доказом чого є критика серіалу «Обраний». Різдвяний спецвипуск, у якому показано натуралістичні й криваві пологи Ісуса, був визнаний блюзнірським і суперечним догматові про вічне дівоцтво Божої Матері.
Кінообрази Марії з Назарета коливаються від більш-менш згідних із християнською вірою до святотатських і карикатурних.
«Найгірша Марія», яку я бачив на екрані
Найгіршим образом Марії, який мені випало побачити в кіно, стала роль Фіони Паломо в музичній комедії «Подорож до Віфлеєма» (2023), яку поставив режисер Адам Андерс. Вона дратує, вона претензійна і створена за взірцем феміністок із покоління Z.
Я опущу перед цією продукцією заслону розчарованого мовчання; варто приглянутися до кількох інших ігрових фільмів, що розповідають про події з земної біографії Пресвятої Діви.
Деяким кінематографістам вдалося створити гарний, захопливий і гідний уваги портрет Матері Спасителя. На мою думку, ці стрічки заслуговують на увагу, і навіть можуть стати натхненням для поглиблення нашого зв’язку з Богородицею.
Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
