13 травня виповнюється 40 років від початку серії вибухів на складах військової бази у Североморську, що тривали п’ять днів (до 17 травня). Це було найбільшою катастрофою радянського флоту після закінчення ІІ Світової війни.
За підрахунками дослідників (1), тоді здетонувало 580 із 900 зенітних ракет і 320 із 400 ракет типу «вода-вода», здатних нести ядерні боєголовки. Донині не відомо про причини загоряння; за однією з версій, нею могла бути незагашена сигарета одного з солдатів. Після цього випадку військова машина Радянського Союзу втрачає ввесь свій військово-морський арсенал на Атлантичному океані і позбувається мінімальних надій на перемогу у війні з НАТО.
Вибухи в Североморську, базі на Кольському півострові в росії, перебували під суворою таємницею, і в російській пресі досі обмаль інформації про травневі події на військовій базі на горі Окольній. За деякими підрахунками, тоді загинуло від 200 до 300 осіб, а очевидці бачили над містом гриб від ядерного вибуху. Більшість із них були саперами та спеціалістами з вибухівки, яких послали вже у розпал пожежі, щоб її ліквідувати(2). В одному рапорті ситуацію описано так:
«Жінки вибігали на вулиці з дітьми на руках; багато з них були напіводягнені, у домашні халати й капці; чоловіки бігали за ними, деякі в уніформі, що надавало цій сцені дивовижної драми. Люди бігли сходами, що ведуть на схили пагорбів. Хтось упав, його підхопили і потягли. Автомобілі заблокували траси за містом. Машини були заповнені, але, попри це, вони зупинялися, щоб забрати дітей, яких матері буквально кидали на руки незнайомцям. Крики, крики, прокльони — все заглушено громом і виттям із вулкана, яким була гора Окольна [очевидно, тезка складу військово-морських боєприпасів на Окольній, де кілька днів тому почався інцидент]. Чорний дим з оранжево-фіолетовою грибоподібною верхівкою, що миттєво виріс на повний зріст, пішов у бік міста, але згодом почав повільно осідати в напрямку тундри й океану. Переважно вітер був у напрямку міста: сотні, а може, й тисячі були отруєні радіоактивними опадами (влада готувалася до евакуації сусіднього Мурманська). Катастрофічний фінал міг статися при бомбардуванні кораблів із ядерними реакторами й повними зарядами в ракетних установках. Це лише знімок. Жодне місто чи село не захоче пережити це. Але, судячи з усіх військових частин, у яких були такі вибухи та пожежі, навіть на найбільш вибухонебезпечних об’єктах цього не убезпечили».
А ситуація станом на 1984 рік досить напружена, адже цьому передують декілька інцидентів у Холодній війні. У 1979 році радянській війська увійшли в Афганістан. Улітку 1982 р. країни-учасниці Варшавського блоку провели навчання під кодовою назвою «Щит-1982», що включало залучення великої кількості ракетного арсеналу. Президент США 23 березня 1983 року у відповідь проголосив стратегічну Оборонну ініціативу (кодова назва «Зоряні війни») задля широкої протиракетної оборони Північноатлантичного Альянсу. Точки кипіння це протистояння досягло 1 вересня 1983 року, коли радянський винищувач СУ‑15 ракетою збив південнокорейський Боїнг-747 із 269 пасажирами на борту. Літак на шляху з Аляски до Сеула помилково зайшов у повітряний простір СРСР. Після цієї трагедії уряди Великої Британії, Італії, Західної Німеччини, Голландії та Бельгії погоджуються на розміщення американських ракет Cruise. У москві розуміють, що втрачають свою перевагу на Старому континенті і готують превентивний план нападу. Кремль уважно стежив за навчаннями сил НАТО 2‑11 листопада 1983 року, які симулюють ядерну атаку. Радянське керівництво серйозно розглядало можливість застосування у відповідь атомної зброї, але комунікація між двома блоками не дозволила статися найгіршому (за повідомленням наближених агентів, 8 і 9 листопада вже була напоготові секретна «ядерна валіза» з усіма кодами запуску ракет. Навіть дібрано спеціальну кодову назва операції: «RYAN», що означало ракетну атаку атомними носіями (4)). У цей критичний для майбутнього світу момент св. Йоан Павло ІІ на площі св. Петра 25 березня 1984 року разом з усіма єпископами світу присвячує світ Непорочному Серцю Марії, виконуючи Фатімське прохання.
У словах консекрації Понтифік сказав:
«Прибігаємо під Твій захист, Пресвята Богородице… О Мати людей і народів, Ти, котра знаєш усі їхні страждання та їхні надії… В особливий спосіб ми довіряємо і присвячуємо Тобі тих людей і народи, які особливо потребують такого ввірення й освячення… Стоячи перед Тобою, Мати Христа, перед Твоїм Непорочним Серцем, ми бажаємо разом із цілою Церквою з’єднатися з посвятою, яку, заради любові до нас, Твій Син учинив із себе Отцеві: ‘Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині’ (Йн 17,19). Бажаємо з’єднатися з нашим Відкупителем у цьому Його посвяченні для світу та людського роду, бо Він у своєму Божественному Серці має владу отримати прощення й дати відплату. Сила цього посвячення триває назавжди й охоплює всіх людей, людей і нації. Воно перемагає кожне зло, яке здатний пробудити дух темряви і яке насправді пробудилося в наш час, у серці людини та в її історії. Довіряючи Тобі, о Мати, світ, усіх людей і народи, ми також доручаємо Тобі саме це освячення світу, вкладаючи його у Твоє материнське Серце. Непорочне Серце! Допоможи нам перемогти загрозу зла, яке так легко вкорінюється в серцях сучасних людей і чиї незмірні наслідки вже тиснуть на наш сучасний світ і, здається, блокують шляхи до майбутнього! […] Прийми, о Мати Христа, цей крик, обтяжений стражданнями всіх людей, обтяжений стражданнями цілих суспільств. Допоможи нам силою Святого Духа перемогти будь-який гріх: індивідуальний гріх і ‘гріх світу’ в усіх його проявах. Нехай в історії світу ще раз об’явиться нескінченна спасительна сила Відкуплення: сила милосердної Любові! Нехай покладе край злу! Нехай воно перемінить свідомість! Нехай Твоє Непорочне Серце явить усім світло Надії!» (5). Після цього остання жива фатімська візіонерка с. Луція сказала: «Тепер чекаємо на диво» (6), і воно справді сталося — неповні два місяці по тому.
У 1984 році Пресвята Діва Марія знову об’являється с. Лусії, яка перебувала у монастирі в Коімбрі й каже, що присвячення, здійснене св. Йоаном Павлом ІІ, врятувало світ від ядерної війни, яка мала розпочатися наступного року (7). Але небезпека не минула, адже демон не спить і атакує людей, щоби звести їх зі шляху спасіння. В одному з інтерв’ю с. Лусія сказала, що все людство перебувало в гостро критичному моменті, коли все великі держави готувалися до ядерної війни, яка би знищила якщо не весь світ, то значну його частину. І хто, як не Бог, міг зупинити ці безумні плани сильних земних володарів? (8)
Папа Франциск 25 березня 2022 року також посвятив Україну і росію Непорочному Серцю Марії, і плоди обов’язково будуть (а можливо, вони вже є, просто ми не бачимо всієї картини). В одному я впевнений: що Бог завжди виконує свої обітниці, і в одну мить може перемінити хід історії — тому не варто втрачати надію.
Сьогодні 13 травня, день Божої Матері Фатімської. Молімося і уповаймо.
- Górny Grzegorz, Janusz Rosikoń Tajemnice Fatimy Największy sekret XX wieku. Rosikon Press. 2016. S. 344.
- “Soviet claim ignorance in munitions depot blast”. Deseret News. June 23, 1984. p. 1. Retrieved 9 maj 2024.
- Russian Navy Blog (31 May 2008). “Russian Navy Blog”. redbannernorthernfleet.blogspot.no.
- Socci Antonio Tajemnice Jana Pawla II. Wydanie polskie. Rafael. 2014. S. 79.
- https://www.ncregister.com/commentaries/john-paul-ii-s-consecration-of-russia John Paul II’s Consecration of Russia
- https://www.karmel.pl/sluzebnica-boza-siostra-lucja-od-jezusa-lucia-dos-santos-1907-2005/
- Socci Antonio Tajemnice Jana Pawla II. Wydanie polskie. Rafael. 2014. S. 78.
- Górny Grzegorz, Janusz Rosikoń Tajemnice Fatimy Największy sekret XX wieku. Rosikon Press. 2016. S. 344.
фінансово.
Щиро дякуємо!
