«Ніхто себе не знає, доки не страждав». Як розуміти і переживати страждання у цьому житті? Ось кілька порад, почерпнутих у Матері Єлизавети Рози Чацької.
Літургійний спомин Матері Чацької припадає на 19 травня. Цього року це неділя, та ще й урочистість Зіслання Святого Духа. Нехай роздуми про хрест будуть нам допомогою прожити сьогоднішню п’ятницю духовно глибше, в очікуванні на Духа Утішителя.
Мати Чацька — уродженка українських земель: вона родом із Білої Церкви, де три роки тому була подячна Меса за її беатифікацію. Життєва трагедія, втрата зору, не зламала графиню Чацьку, яка заснувала нове згромадження завдяки відкритому новому шляху. Зате її це навчило розуміти і правильно проживати земні страждання.
«Незаперечним фактом є те, що всі люди, раніше чи пізніше, більш чи менш болісно, страждають у цьому житті», — писала Матір Чацька у своїх роздумах. Вона на щодень мала справу зі стражданням, своїм та інших, кому несла допомогу. Її роздуми про страждання дають розраду і вказують його найвищий сенс.
Ось сім вибраних думок Матері Чацької про те, як проживати страждання.
1.Наслідувати Ісуса у прийнятті страждань
Господь Ісус вибрав страждання як свій шлях і нам сказав іти цим шляхом і наслідувати Його в прийнятті страждань. Страждання відриває нас від землі, від цієї долини сліз, і каже нам тужити за небесною Вітчизною, для якої ми створені. Добре пережитим стражданням Він нас приковує, якнайтісніше єднає з собою. Виховує нас, даючи нам навперемін страждання і розраду. Кого найбільше любить, того так тісно з собою єднає, що дає йому жити своїм життям. Дозволяє йому страждати з собою і за себе, що інакше сам би у своїх Страстях витерпів. Але, даючи такі страждання зі своєї найвищої любові, Він водночас дає мир і радість у стражданні, дає передсмак Неба. Дає відчути розкіш, яку має у спілкуванні з людськими синами.
2.Вірити!
Людина, яка живе вірою, не тільки спокійно і навіть радісно приймає великі страждання. Вона також приймає таким самим чином будь-які труднощі, з якими стикається. Завдяки цій вірі людина з мужністю й витривалістю зносить усі свої страждання. Довіряти Богові, що Він людині жодної кривди не зробить, хоч і карає та випробовує, але навпаки — водночас оточує людину і заливає її потоками благодатей, що течуть зі Страстей Господа Ісуса. Ці благодаті роблять так, що людина, яка має глибоку віру в усі істини, яких навчає Церква, стоїть безстрашно перед стражданнями, які їй трапляються.
3.Перспектива вічності
Людина, яка вірить, що земні страждання це ніщо порівняно зі щастям, яке вона матиме у винагороду в небі, силою цього спокійно прийматиме страждання, які їй випадуть.
4.Дорога до святості
Дари Святого Духа, які переповнюють душу людини, що має в душі Любов — це царицю теологічних чеснот, роблять так, що вона живе повним надприродним життям. Негаразди, труднощі і всілякі страждання — це сходинки, якими людина дедалі вище до Бога піднімається.
5.Ближче до Бога
У житті деяких людей трапляються великі катастрофи, які нищать, ламають, рвуть і перевертають усе. Ніщо не залишається з того, що пов’язувало з життям. Удар такий сильний, що одним замахом позбавляє людину всього. Крім нищівного болю, їй, здається, нічого не залишилося. Бог тоді є найближче.
Щаслива та людина, якщо серед болю, звільнена від усього, шукає лише Бога і знаходить Його. Тоді залишаються тільки душа і Бог, Бог і душа. Тоді людина серед страждань і болю починає нове життя, повне радості і щастя серед страждань, болю та сліз.
6.Страждання провадить до радості
Зазвичай після періодів правильно знесених страждань настає час великого спокою, розради й радості. Тоді людина чітко бачить дію Бога, який особливо і з великою любов’ю піклується про кожне зі своїх створінь, так наче тільки ним одним зобов’язаний опікуватися і ним одним займатися. Яка ж це радість — почуватися безпечно в Божій руці! У стосунках із людьми — який же спокій дає переконання, що Бог їх часто використовує як інструмент для нашого вдосконалення. Навіть якщо вони завдають нам великого болю, і особливо якщо вони мають добрі наміри в тому, що роблять, — вони можуть чинити правильно перед Богом, а біль, якого ми від них зазнаємо, очищує в нас багато прихованих джерел зла.
7.Май надію і довіру
Добре прийняте страждання — це покаяння, це чистилище. Яке з це щастя — могти по завершенні життя піти прямо на небо! Для цього Господь Ісус не вимагає від нас нічого більше, тільки щоб ми терпеливо несли свій щоденний хрест із любові до Нього.
Без цієї надії та довіри до Божого Провидіння, хто би міг і вмів терпеливо зносити довгі хвороби й каліцтва, які іноді тривають усе життя?
фінансово.
Щиро дякуємо!
