У родині, з якої ми походимо, сформувався наш спосіб мислення, переживання, перебування у відносинах. Через власний досвід та досвід інших членів родини ми пізнавали, що означає бути разом. Чи бути разом безпечно, чи потрібно захищатися?
Пропонуємо уривок із книжки «Шляхи любові. Про те, як будувати тривалі та щасливі стосунки».
Криза у відносинах?
— Те, як ми створюємо стосунки і як у них живемо, багато в чому пов’язане з тим, що відбувалося в родині, з якої походить кожен із нас. Існує досить поширена ілюзія, що одне з іншим не має багато спільного. Це допомагає жити в ілюзії, що багато речей, які відбуваються у стосунках, ми можемо контролювати і що, маючи трохи доброї волі, можна подолати все. Ситуація змінюється, коли з’являються перші труднощі, коли, незважаючи на зусилля, виникають сильні негативні емоції, перед якими ми стаємо просто безпорадними. “Прокидаються демони”. Словом, криза.
— Кожна пара в більшій чи меншій мірі проходить через своєрідну кризу. Важливо вміти якось із неї вийти. Уміння справлятися з кризою здається незамінним. Щоб краще розуміти те, що відбувається в наших стосунках, і краще розуміти себе, добре поглянути на свою модель сім’ї, тобто на сім’ю, з якої походимо.
— У певному сенсі треба сказати: “Я є своєю моделлю сім’ї” (“Я є сім’єю, з якої походжу”), більше, ніж: “Я маю свою модель сім’ї” (“Я маю сім’ю, з якої походжу”). Перше речення акцентує, що модель (сім’я) живе далі разом зі мною і може мати на мене вплив, хоча я не мушу цього усвідомлювати. А вживання теперішнього часу акцентує, що вплив триває й досі, незалежно від того, чи ми діти, чи вже дорослі і створили власну сім’ю. Така перспектива, здається, найкраще відображає динаміку родини.
— Як це можливо, що родина має такий вплив на стосунки?
— У сім’ї, з якої походимо, сформувався наш спосіб мислення, переживання, перебування у відносинах. Ми пізнавали через власний досвід та досвід інших членів родини, що означає бути разом. Чи це безперечно, чи потрібно захищатися? Чи можна довіряти близькій людині і наскільки, чи її слова пусті? Що справжнє, а що обман? Що надійне? Що таке зрада, а що — повага? Чи життя є хорошим, чи ні? Як проявляється любов? Який сенс має вірність, відданість, чесність? І так далі. Загалом можна сказати, що сім’я формує наше сприйняття світу та свого місця у ньому. На рівні свідомості йдеться про наше знання та усвідомлення дійсності. На рівні підсвідомості йдеться про все, чого ми не усвідомлюємо, але що, незважаючи на це, має великий вплив на наше життя.
Сім’я дає нам багаж знань і досвіду, який ми приносимо у доросле життя, подобається нам це чи ні. Частина цього багажу може бути піддана рефлексії та верифікації, але велика частина — ні. З одного боку, це дозволяє якось орієнтуватися у світі, з іншого створює своєрідну кальку, яку ми несвідомо накладаємо на реальність, не бачачи цієї реальності зовсім. У традиції психології, у системній терапії, існує спосіб погляду на родину як на систему.
Родина — це система, а система нагадує окремий організм, який діє за своїми вищими законами. Члени цієї системи, окремі особи, є її елементами. З одного боку, вони співтворять її, з іншого — підпорядковуються вищим законам цієї системи. Ця друга частина зазвичай не є усвідомленою.
Будь-яка зміна одного елемента повинна викликати зміни у всій системі. Не можна змінитися індивідуально, незалежно — не викликавши одночасно змін у всій родинній системі. Прагнучи індивідуальної зміни, ми мимоволі викликаємо зміну в іншому місці. Тим самим впливаємо на інших членів родини, на спосіб їх функціонування та взаємодії між собою. Наслідки, які може нести одинична зміна, дуже часто є непередбачуваними як з точки зору індивіда, так і всієї системи. Тобто, з одного боку, якщо ми хочемо індивідуальної зміни, то тиснемо на цілу систему, а з іншого боку, система тисне на нас, щоб підпорядкувати її законам і інтересам.
Що піде на користь стосункам?
— Можна сказати, що через функцію, яку ми виконуємо в ній, родинна система визначає нашу поведінку, спосіб мислення, переживання, можливості прийняття рішень чи життєвий вибір, який робимо. Це значною мірою триває до кінця життя.
— Твій партнер або ти можете зустрітися з серйозними труднощами через те, що жоден із вас не буде достатньо рішучим, щоб вкладати енергію у ваші стосунки, оскільки це могло б загрожувати серйозними проблемами у родинах, з яких ви походите. Таким чином система може мати потужний вплив на поточні стосунки. Якщо, виконуючи важливу функцію в родині, з якої походимо, ми хочемо від неї піти, ніхто з членів родини не мусить і, ймовірно, не буде усвідомлювати, що буде ускладнювати цей відхід. Проте система в цілому може чинити на тебе величезний тиск.
Ніхто також не мусить безпосередньо це висловлювати чи щось робити у цій справі. У родині, натомість, з’являються певні “симптоми”. Наприклад, загострюється криза між батьками, і раптом вони не можуть уявити собі, щоб далі бути разом. Хтось може впасти в депресію. Хтось починає хворіти. Хтось починає більше пити. Родина здригається до основ. Все заспокоюється, коли особа з важливою функцією повертається на своє місце.
— Як дитина може виконувати якісь функції?
— Приклад розвитку ситуації міг би бути такий: у шлюбі без дітей виникла сильна криза. Чоловік і жінка все частіше думають про розлучення, до якого, однак, не доходить, принаймні на тому етапі. У той час з’являється дитина. Дитина поглинає увагу, енергію, час батьків настільки, що невирішені питання кризи відходять на другий план. Минають дні, тижні, роки. Чим менше дитина поглинає увагу батьків, тим більше проявляється криза. Ситуація відносно стабілізується, коли дитина починає поглинати більше уваги. Родина, як одне ціле, функціонує далі. Своєрідна рівновага — статус-кво. Ця система буде визначати ролі, спосіб поведінки, мислення всіх її членів. У цьому випадку через невирішену кризу між батьками.
Вирішення кризи змінило б організацію цієї системи або спричинило б її розпад. Можна сказати, що в цьому випадку, через свою поведінку, дитина виконує важливу функцію збереження системи. Значна частина поведінки дитини буде підпорядкована функції, яку вона виконує в цій системі. Ми можемо робочо визначити, що її функція реалізується через поглинання уваги решти системи перед загрозою її розпаду. Це лише один із прикладів.
Яцек Ридлєвскі та Анна Палюшак, Wydawnictwo Sensus
Переклад: Дарина Янчук, CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
