Сприяння миру є справжнім інструментом захисту, — сказав архієпископ Пол Річард Ґаллагер, секретар Ватикану у справах відносин із державами. Він завершив 5‑денний візит до Філіппін і в штаб-квартирі Інституту дипломатичної служби в Пасай-Сіті зустрівся з філіппінськими дипломатами.
Архієпископ представив широкі роздуми про дипломатію Святого Престолу в сучасному міжнародному контексті, повторивши, що говорити про перемогу чи поразку в нашому нинішньому контексті «нереалістично», повідомляє Vatican News.
Перед лицем конфліктів у «фрагментарній третій світовій війні», гонки озброєнь, ядерної загрози, тероризму «важливо розуміти, що захист — це питання не лише військової сили, але також підтримки інституцій та сприяння домовленостям між народами».
Посередник, незалежний від альянсів та блоків
Завдання ватиканської дипломатії, сказав ієрарх, — «бути знаком надії», що характеризується «позитивним нейтралітетом». Цей нейтралітет, замість прагнення до влади чи домінування, ґрунтується на принципах, які «ставлять на перше місце благополуччя всього людства, захищають людську гідність і підтримують тривалий мир». Як «релевантна транснаціональна дійова особа» і «суверенний та незалежний моральний авторитет», Святий Престол здійснює свою дипломатичну діяльність як soft power — м’яка сила, спираючись на моральне переконання й етичне лідерство, задля «сприяння справедливості, миру та солідарності в міжнародному масштабі». Як надійний посередник, «незалежний від альянсів і політичних блоків», Святий Престол, таким чином, здатний «будувати мости там, де інші бачать лише нездоланні розбіжності».
Щира відкритість і милосердна любов
Архієпископ Ґаллагер вважає Папу Франциска головною дійовою особою ватиканської дипломатії, яка ґрунтується на щирій відкритості та милосердній любові. У центральній частині виступу ієрарх говорив про постійні зусилля Франциска, спрямовані на захист прав людини, цілісний людський розвиток, турботу про спільний дім, захист миру та ненасильство. Зокрема, підкреслив архієпископ, перед лицем «краху довіри між народами» та збільшенням кількості й жорстокості конфліктів і воєн, глобальне залучення Святого Престолу є відображенням Церкви, яка «бере участь у радощах, печалях і турботах людей цього часу» — як ствердив ІІ Ватиканський Собор. Натомість Церква сприяє віддаленню націй і народів від «схем війни, образ і ненависті», заохочуючи їх «чинити поступ на дорозі діалогу», керуючись «природним правом, а не правом сили».
У світлі християнського реалізму
Крім того, Секретар у справах стосунків з державами та міжнародними організаціями наголосив на «моральній відповідальності» папської дипломатії. Це зобов’язання є очевидним у різних сферах: зокрема, захист святості людського життя від зачаття до природної смерті; захист створіння; боротьба з «культурою відкидання» та глобалізацією байдужості, яка супроводжується просуванням «культури зустрічі» та «глобалізації братерства». Все це, за словами архієпископа Ґалаґера, вписується в «горизонт християнського реалізму», де «мистецтво ведення міжнародних стосунків міцно вкорінене в реальному світі, розглядаючи практичні виклики та шукаючи наочних рішень». Це означає «надавати пріоритет добробуту, безпеці та стабільності народів», а не владі чи особистим інтересам. Святий Престол, сказав ватиканський «міністр закордонних справ», відіграє «ключову роль в обстоюванні миру, примирення та ненасильницького розв’язання конфліктів».
фінансово.
Щиро дякуємо!
