У розповіді Марка про воскресіння Ісуса Марія Магдалина та інші жінки з нею «втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (Мк 16, 8), коли побачили всередині порожньої гробниці Ісуса небесного посланця.
У версії Матея Марія та жінки «полишили гробницю зо страхом і великою радістю» (Мт 28, 8); Лука ж пише, що вони «налякались і схилили до землі обличчя» (Лк 24, 5). У жодному з трьох синоптичних Євангелій немає згадки про те, як Марія Магдалина сплутала самого Ісуса з хлопцем-садівником, який наглядав за цвинтарем. Тим цікавіше, що Йоан додає цю, здавалося би, непотрібну та незначну деталь, про яку не згадують розповіді, записані авторами інших Євангелій. Як нам це розуміти?
Отже, для початку варто усвідомити, що у різних записах розповідей про воскресіння Ісуса була певна кількість «запозичень» одне в одного, які обов’язково вступали у дію, враховуючи той факт, що ніхто особисто не був свідком фактичного воскресіння Ісуса з мертвих. Його поховали, приваливши камінь до його могили, солдати охороняли вхід, щоби уникнути будь-яких містифікацій чи теорій змови. А потім через три дні… Ісус просто зник. Усі чотири Євангелія погоджуються, що саме Марія Магдалина та жінки, які були з нею, першими дізналися про порожню гробницю Ісуса і згодом розповіли про цю дивовижну новину Одинадцятьом; за що Марія отримала титул «Апостол апостолів». Але чим пояснити той факт, що версія Йоана настільки відрізняється від трьох інших розповідей?
Найбільш очевидною відповіддю є те, що чиєсь бачення події впливає на те, як відомості про цю подію подадуть іншим. Якби мені довелося писати спогади про день мого весілля, я би назвав їх «Найкращий день мого життя». Але гість на моєму весіллі, який, можливо, не був знайомий ні з ким, крім молодят, цілком міг назвати свою історію про цю подію «Найнудніший день мого життя». Все залежить від перспективи.
Але деталь про «садівника» — це більше, ніж просто перспектива. Це подробиця, відома Йоану, але не іншим євангелістам. Давайте розберемося, чому так могло бути.
Згадаймо, що Йоан узяв до свого дому Матір Марію. Він не лише мав власну перспективу, але й міг чути розповіді Матері Марії з перших вуст. Як це стосується Марії Магдалини? Насправді, стосується.
Згідно зі східною традицією, Марія Магдалина продовжувала свою місію апостола, споглядальниці та містика в серці Церкви. Вона пішла до Ефеса з Дівою Марією і там померла. Іншими словами, Марія Магдалина могла жити в одному місті, — і, цілком ймовірно, в одній спільноті, — з Пресвятою Матір’ю; отже, таким чином, вона належала і до однієї спільноти з євангелістом Йоаном. На відміну від інших євангелістів, святий Йоан міг знати подробиці про садівника, бо йому про це розповіла сама Марія Магдалина.
Та залишається ще одне питання. Чому Марія Магдалина спочатку прийняла Ісуса за садівника? Безумовно, ми розуміємо, що Ісус у Його прославленому стані міг бути невпізнанним для пригнічених душ, які так любили Його і сумували за Ним. Потрібна була іскра благодаті, щоби їхні серця прозріли і збагнули правду про те, кого вони бачать перед собою. Але… чому садівник? Чи справді сенс лише у тому, що садівник — єдина людина, яка могла би рано-вранці ходити серед гробниць? Можливо й так. Але хіба Святе Письмо дає нам незначні подробиці лише заради історичної точності? Малоймовірно. Кожне слово, яке походить від Бога, має спонукати нас до роздумів. Що ми бачимо, коли дивимося на «садівника», обличчя якого бачила Магдалина?
Архієпископ Фултон Шін казав: «Садівник зрізає зелені пагони з куща під корінь не для того, щоб убити троянду, а щоби вона цвіла красивіше».
Ісус-Садівник, посіяв своє слово у серце Марії Магдалини, обрізав і видалив з її життя уражені пагони, викорінив те, що заважало їй, щоб вона могла цвісти і зростати. Саме Ісус — Добрий Пастир, Агнець Божий, Месія, але також і Садівник — врятував життя Марії від знищення. Добрий Пастир залишить дев’яносто дев’ять овець у пошуках єдиної душі, щоби принести її додому на власній спині, якщо доведеться. Але саме Садівник збагачує ґрунт наших сердець, лагідно підтримуючи наші підборіддя та повертаючи наші голови, щоб ми бачили свої слабкості, помилки, невдачі і біль; не для того, щоби знищити нас, а щоб допомогти нам розвиватися. Праця садівника гірка і болісна, але плоди Його рук завжди солодкі.
«Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить? Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце» (Пісн 3, 3).
фінансово.
Щиро дякуємо!
