У неділю 21 липня 2024 року в Індіанаполісі, під час Національного Євхаристійного конгресу, урочисто представили образ об’явлення Пресвятої Богородиці в Чемпіоні.
1859 року Матір Божа об’явилася більгійській іммігрантці Адель Брізе. Євхаристійний конгрес став нагодою більше поширити перше визнане Церквою приватне об’явлення у Штатах і послання, яке тоді залишила Богородиця.
У маленькому містечку, яке англійською стало «Чемпіоном», а мало бути Кампеном — від назви села поблизу Намюра, куди Адель хотіла піти і вступити там до монастиря, — в жовтні 1859 року Діва Марія тричі об’явилася бельгійській іммігрантці, молодій дівчині. Адель Брізе бачила Її у білій сукні, підперезаній золотим шарфом. На голові Марії була корона з дванадцятьма зірками.
«Я — Цариця Неба, яка молиться про навернення грішників і прагне, щоб ти робила те саме».
Матір Божа сказала до Аделі ці прості слова і заохотила дівчину, якій тоді було двадцять з чимось років, відбути генеральну сповідь і прийняти Святе Причастя в цьому намірі.
Марія також сказала Аделі зібрати дітей і вчити їх, що вони мають робити, щоб осягнути спасіння. Вона попросила, щоб Адель навчила їх катехизму, знаку хреста і підготувала до прийняття Святих Таїнств. Пізніше візіонерка заснувала католицьку школу та спільноту францисканських терціарок.
Марійні об’явлення в Чемпіоні, штат Вісконсин, затвердив 8 грудня 2010 року ординарій дієцезії Грін Бей. Це були перші приватні об’явлення на території США, які отримали церковне схвалення. Неподалік від місця об’явлень збудували санктуарій Божої Матері Вчительки (або Матері Божої Доброї Помочі, або ще Богородиці Чемпіонської). 15 серпня 2016 року Конференція католицьких єпископів США визнала цей храм Національним санктуарієм, а на знак визнання цього назву святині змінили з храму Божої Матері Вчительки на храм Матері Божої Доброї Помочі.
Національний Євхаристійний конгрес, який 17-21 липня 2024 року відбувся в Індіанаполісі, став нагодою поширити євхаристійне послання Богородиці з 1859 року. В неділю урочисто відслонили образ, який представляє об’явлення Діви Марії емігрантці Адель Брізе, а 15 серпня — на Внебовзяття — він буде розміщений у Національному санктуарії.
Намалювала цей образ художниця Ґвінет Томпсон-Бріґґс. Олійний образ розмірами 152х121 см це перше таке велике мистецьке представлення марійних об’явлень у США. «Цей образ підкреслює євхаристійний елемент об’явлень Богородиці-Вчительки, об’єднуючи три об’явлення Аделі Брізе в одному полотні», — сказала авторка.
Цікаво, що до того як взятися за роботу над цим образом, Ґвінет Томпсон-Бріґґс нічого не знала про ці марійні об’явлення, «і я думаю, це стосується багатьох американців, — прокоментувала художниця. — Ми набагато більше знаємо побожність до Матері Божої з Гваделупе, Матері Божої Фатімської, Матері Божої Лурдської. Але Матір Божа відвідала також і наше власне подвір’ячко, я так скажу. Це дуже просте об’явлення з дуже простим посланням. Для Адель це послання несло її особисте покликання до катехетичного життя — покликання, якому вона була глибоко вірна. Але, на мою думку, це послання рівною мірою призначене і для нас усіх».
Художниця зазначила, що саме євхаристійність цих об’явлень вразила її найбільше, і в своєму образі вона «прагнула її підкреслити у світлі Національного Євхаристійного відродження». Богородиця, підкреслила Ґвінет, «хвалить Адель за те, що та прийняла Святе Причастя, але каже їй, щоб вона зробила більше: відбула генеральну сповідь, щоби краще приймати Причастя і жертвувати благодаті свого Причастя за навернення грішників, яким загрожують Божі кари».
«Якщо Євхаристійне відродження осягне успіх, то воно має зробити те саме: не тільки зміцнювати віру в Євхаристію, але також зміцнювати нашу волю добре готуватися до прийняття нашого Євхаристійного Господа, зокрема через Таїнство покаяння, з ретельним іспитом сумління, щирим жалем за гріхи та сильнішими зобов’язаннями порвати з гріхом», — підкреслює художниця.
Візіонерка
Адель Брізе народилася в Бельгії, в сім’ї Ламберта й Катерини Брізе, 30 січня 1831 року. Хоча в юні роки вона через нещасний випадок осліпла на праве око, — ті, хто знав її найкраще, запам’ятали її життєрадісність, палку побожність і просту релігійність.
Прийнявши перше Святе Причастя, Адель і кілька її близьких подруг пообіцяли Пресвятій Діві Марії, що присвятять життя тому, щоби стати сестрами-учительками в Бельгії. Однак цю обіцянку було важко виконати, коли її батьки вирішили переїхати до Америки разом з іншими бельгійськими поселенцями. Адель звернулася за порадою до сповідника, а він їй наказав бути слухняною своїм батькам. Священник запевнив її: якщо Господь забажає, щоб вона стала вчителькою і богопосвяченою, то вона служитиме цим покликанням і в Америці.
Після шеститижневої подорожі до Америки сім’я Брізе приєдналася до найбільшого бельгійського поселення — поблизу сучасного Чемпіона, штат Вісконсин. Життя переселенців було важким, і немало з них померли в суворі зими.
Об’явлення
Йдучи стежкою через ліс, Адель Брізе побачила жінку, одягнену в біле, яка стояла між двома деревами. Хоча таємнича жінка мовчала, це змусило Адель задуматися, що то за зустріч могла бути. Коли Адель розповіла про це рідним, вони повірили їй, але подумали, що, можливо, це душа в чистилищі, яка просить молитов.
Через кілька днів, у неділю 9 жовтня 1859 року, Адель пішла на Месу зі своєю сестрою та другом. Храм був за 10 миль від дому, але Адель ходила туди щонеділі, не зважаючи на погоду. На цій самій стежці вона знову побачила таємничу жінку, яка стояла на тому ж місці між двома деревами. Однак, оскільки Адель була єдиною, хто це побачив, — вони з супутниками продовжили свою подорож до Меси.
Після Меси Адель поговорила з парафіяльним священником. Він сказав: якщо жінка з’явиться ще раз, її треба запитати: «В ім’я Бога, хто ти і чого ти від мене хочеш?»
По дорозі додому Адель побачила жінку втретє. Коли вона та її супутники наблизилися до місця об’явлень, Адель побачила прекрасну жінку, одягнену в сліпучо-біле вбрання, з золотим поясом навколо талії. Її сукня спадала до ніг витонченими складками. Навколо її голови була корона із зірок, а довге золоте хвилясте волосся розпущено на плечах. Від жінки струменіло таке небесне світло, що Адель ледве могла дивитися на її обличчя. Вражена цим світлом, Адель упала навколішки і сказала: «В ім’я Бога, хто ти і що ти від мене хочеш?»
Жінка відповіла: «Я Цариця Неба, яка молиться за навернення грішників, і бажаю, щоб і ви робили те саме. Ти прийняла Святе Причастя сьогодні вранці, й це добре. Але ти повинна зробити більше. Сповідайся і причащайся за навернення грішників. Якщо вони не навернуться і не покаються, мій Син буде змушений покарати їх».
Супутники Адель, не в змозі побачити Богоматері, запитали: «Адель, хто це? Чому ми не можемо бачити її так, як ти?»
«Схиліть коліна, — відповіла Адель, — Пані каже, що вона Цариця Неба».
Пресвята Діва ласкаво подивилася на них, кажучи: «Блаженні ті, що вірують, не бачивши». Тоді, подивившись на Адель, Цариця Неба запитала: «Чому ти тут залишаєшся у неробстві, поки твої товариші працюють у винограднику Мого Сина?»
«Що я можу ще зробити, люба пані?» — спитала Адель, плачучи.
«Зберіть дітей у цій дикій країні і навчіть їх того, що вони повинні знати для спасіння».
«Але як я навчатиму тих, хто так мало знає?» — сказала Адель.
«Навчи їх, — відповіла осяйна постать, — катехизму, як творити знамення хреста і як приступати до таїнств; це те, що я бажаю, щоб ви зробили. Іди й нічого не бійся, я тобі допоможу».
Тоді, ніби оповита світлом, Богородиця піднесла руки, немов просячи в Неба благословення для тих, хто біля Її ніг.
Спільнота
Після об’явлень, дотримуючись настанов Марії, Адель долала навіть по п’ятдесят миль, щоб навчати дітей. Її не зупиняли ні погода, ні втома, ні насмішки; вона ходила від дому до дому, пропонуючи виконувати домашні справи в обмін на привілей навчати дітей катехизму. Батько Адель побудував невелику сімейну каплицю незабаром після об’явлень.
Після кількох років викладання на самоті Адель зібрала інших жінок, які допомагали їй у викладацькій місії. Вони мали благословення — велику підтримку, не лише фінансову, але й покликаннями: чоловіків та жінок, які долучалися, щоб побудувати монастир, школу та більшу дерев’яну каплицю на місці об’явлень, у 1861 році. Слова «Notre Dame De Bon Secours, Priez Pour Nous» були написані над входом у каплицю (бельгійка Адель була франкомовна), що перекладається як «Богоматір Доброї Помочі, молися за нас».
Переклад CREDO за: Opoka, Champion Shrine
фінансово.
Щиро дякуємо!
