Церемонія відкриття Олімпійських ігор у Парижі шокувала християн та інших людей у всьому світі, продемонструвавши сексуалізовану пародію на встановлення Євхаристії. За їхнім власним зізнанням, для цього відразливого шоу учасники використали одне з найбільш знакових зображень цього кульмінаційного моменту історії спасіння: шедевр Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря».
За іронією долі, хоча сама олімпійська церемонія була явним випадком богохульства, вона відновила інтерес до видатного мистецького твору епохи Відродження — і Таїнства, яке воно зображує. За останні кілька днів кількість відповідних пошукових запитів у Ґуґлі різко зросла. З огляду на цей інтерес, варто пригадати, що саме зображено на картині да Вінчі — і як її споглядання може допомогти нам зростати у відданості Євхаристії.
Ось п’ять важливих духовних особливостей «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі.
1.На картині зображено приголомшливий момент Тайної вечері
За часів да Вінчі Тайна вечеря була популярним художнім мотивом. Але геніальний Леонардо вирішив зосередитися на конкретному моменті, пов’язаному з людською драмою головної християнської трапези: реакції апостолів на шокуюче одкровення Христа, що один із них зрадить Його.
Цей момент описаний в усіх чотирьох Євангеліях, і деякі з відповідних уривків оживають на картині да Вінчі: «І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо Мною, Мене видасть. Вони засмутились і один по одному заходились його питати: Чи не я?» (Мк 14, 18-19); «Одначе, ось рука того, що Мене видасть, на столі зо Мною» (Лк 22, 21); «Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого Він говорив» (Йн 13, 22).
Як і будь-який великий шедевр сакрального мистецтва, «Тайна вечеря» да Вінчі базується на тому, що Бог уже відкрив у Святому Письмі, і за допомогою художніх засобів спонукає глядачів плідно й по-новому споглядати зображені таємниці. У розпал роботи да Вінчі над картиною його друг і монах-францисканець Лука Пачолі назвав її «символом палкого прагнення людиною спасіння».
2.Христос — духовний і мистецький центр
Хоча картина зображує різні реакції апостолів на слова Христа, вони не є її центром; що не дивно для зображення Тайної вечері, центром якої є Ісус. Да Вінчі доклав чимало зусиль, щоби привернути погляди людей до Христа, чиє спокійне обличчя різко контрастує з хаосом і метушнею апостолів навколо Нього.
Художник досяг такого фокусу завдяки використанню «одноточкової перспективи». Права щока Христа, злегка повернута вбік, розташована у «точці зникнення» для всіх ліній перспективи, що спочатку привертає погляд до середини картини, де Ісус сидить на світлому фоні відчиненого вікна. Щоби зберегти цю єдину фокусну точку, да Вінчі вбив цвях у середину полотна, де мала бути намальована голова Ісуса, і натягнув звідти нитки у різних напрямках, щоб всюди дотриматися тієї самої перспективи. Хоча Ісуса не зображено з німбом, — що, на думку деяких, означає, нібито да Вінчі заперечував Його божественність, — Господь зображений у традиційних синьому й червоному кольорах, які символізують як Його людську, так і божественну природу.
Христос сидить посередині, але Його звернене донизу обличчя скеровує погляд глядача до Його лівої руки, яка вказує на шматок хліба: Євхаристію. Духовне значення цього очевидне: серед життєвих випробувань і страждань наша увага має бути прикута до Христа, присутнього серед нас у Євхаристії.
3.Реакція апостолів говорить про те, хто вони
Хоча центром картини є Ісус, да Вінчі не пошкодував деталей, щоби зобразити драматичну реакцію апостолів — страх, сумнів і гнів. Художник писав, що його наміром було розкрити різноманітні «порухи душі» апостолів у цей фатальний момент. Дванадцятьох можна впізнати за їхніми діями, що ілюструють відомості про них зі Святого Письма. Ось кілька прикладів:
— Святий Йоан. Ліворуч від Ісуса (з перспективи глядача) «біля грудей той з Його учнів, що його Ісус любив» (Йн 13, 23). Ми бачимо, як він відхиляється від Ісуса до святого Петра, який, як ми знаємо, «кивнув та мовив йому: “Спитайся лишень, хто той, про якого Він каже?”» (Йн 13, 24), маючи на увазі зрадника.
— Святий Петро. Да Вінчі вказує на важливу деталь: апостол тримає ніж. Це передчуття того, що станеться невдовзі після закінчення трапези, коли Ісуса заарештують у Гетсиманії, а Петро дістане меч і відріже вухо слузі первосвященника.
— Юда Іскаріот. На відміну від деяких інших зображень Тайної вечері, де Юду зображують скраю столу, да Вінчі включає зрадника (третього ліворуч від Ісуса) у середину дії та зображує його обман більш символічно: Юда прихований у тіні, його обличчя затемнене. До того ж, видно, як він тягнеться до тієї ж посудини, що й Ісус, який сказав: «Хто вклав зо Мною руку в миску, той Мене зрадить» (Мт 26, 23). Юда також тримає мішок із грошима — ймовірно, це посилання на тридцять срібняків, отриманих за зраду Христа. Ще він перекидає сільничку, вказуючи на походження відомого забобону, нібито розсипана сіль приносить нещастя.
— Святий Тома. Тома, що сидить праворуч від Ісуса, вказує пальцем угору, що, ймовірно, є прообразом його майбутнього невірства: «Якщо не побачу на Його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік Його, — не повірю!» (Йн 20, 25).
— Святий Филип. Третій праворуч від Ісуса, вічно допитливий Филип просить у Господа пояснень. Ми майже чуємо з його вуст слова, які в Святому Письмі приписуються апостолам у цей шокуючий момент, написані на його устах: «Чи не я?» (Мк 14, 19).
4.Тринітарна символіка
Да Вінчі, звісно, був не лише художником. Окрім багатьох інших талантів, він також був блискучим математиком, тому числа відіграють велику роль у «Тайній вечері». На увагу заслуговує, зокрема, число «три». Апостоли сидять групами по троє, за столом є три вікна, а силует Христа виглядає майже як трикутник. Ймовірно, це вказує на Святу Трійцю, другою Особою якої є Христос. Число «три» також представляє божественність, небеса і цілісність, оскільки три лінії — це мінімум, необхідний для побудови замкненої фігури, трикутника.
5.Картина прикрашає місце молитви та зібрання
Да Вінчі намалював свій шедевр прямо на стіні трапезної у домініканському монастирі Санта-Марія-делла-Граціє в Мілані з 1495 по 1498 рік. Оскільки Ісус і апостоли зображені по один бік столу, ченці під час своїх тихих трапез могли уявляти, що сидять по його інший бік — разом із ними. Ця традиція збереглась до наших днів: копії «Тайної вечері» часто прикрашають монастирські трапезні, благодійні їдальні та інші подібні місця в усьому світі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
