«Отцю Собору» єпископу Верштрате сповнилося 100 років. Їх залишилось 4 із 2700

Єпископ Даніель Альфонс Омер Верштрате — один з останніх живих отців Другого Ватиканського Собору (1962-1965), місійний єпископ у Клерксдорпі, що в Південній Африці.

Сьогодні, 31 липня 2024 року, йому сповнилося рівно 100. Бельгійський ієрарх, священник зі Згромадження Облатів Непорочної Марії (ОМІ), на сьогодні є четвертим найстарішим єпископом у Католицькій Церкві по всьому світу.

Папа Павло VI призначив єпископа Даніеля у 1965 році настоятелем новоствореної префектури Західного Трансваалю. 1978 року префектура «доросла» до рангу дієцезії з осередком у Клерксдропі, а о.Верштате став її першим єпископом, і був ним до 1994 року.

Визначення «Отці Собору» стосується майже 2700 (на початку) єпископів та вищих настоятелів чернечих орденів, які взяли участь у Vaticanum II — найбільшому церковному зібранні ХХ століття. Натомість до «отців» не належали спостерігачі й теологічні радники («periti») — наприклад, о.Йозеф Ратцінґер, пізніший папа Бенедикт.

Тільки четверо з числа Отців Собору на сьогодні ще живі: 102‑річний єпископ Хоcе де Хесус Сааґун де ла Парра з Мексики; 100‑річний єпископ Верштрате; 99‑річний архієпископ Вікторин Йон Конг-Хі з Південнох Кореї та 91‑річний нігерійський кардинал Френсіс Арінзе.

Другий Ватиканський Собор був найбільшим на сьогодні зібранням усіх єпископів Католицької Церкви. В його чотирьох сесіях (1962, 1963, 1964 i 1965) взяли участь загалом 3058 учасників. У базиліці св. Петра ієрархи обдумували виклики сучасності — як Церква може виконувати свою місію в умовах сучасного світу. Інші теми стосувалися реформи літургії та виховання священників, єдності християн і примирення Церкви з юдаїзмом.

Майбутній єпископ народився в Бельгії, у Фламандському регіоні; в молоді роки познайомився з місіонерами облатами і запрагнув стати священником. Був висвячений 19 лютого 1950 року. Служив на місійних теренах, у Південній Африці. Брав участь у Четвертій сесії Другого Ватиканського Собору. На єпископа був висвячений 14 травня 1978 року; головним святителем був архієпископ Бутелезі, співбрат у Згромадженні Місіонерів Облатів.