Духовне життя складається з пагорбів і долин. Ми намагаємося змінити свій шлях і прогресувати у чеснотах, але потім знову повертаємося до старих звичок.
Коли ми зазнаємо невдачі, у нас може виникнути спокуса здатися і просто махнути рукою у відчаї. Але у своєму прагненні досконалості ми повинні бути реалістами і мати певність у Божому милосерді. Наше земне очищення не закінчиться аж до самої смерті.
Святий Франциск Сальський у своєму «Вступі до побожного життя» пише:
«Дочко моя, ми повинні бути сміливими й терпеливими у цьому починанні. Жахливо бачити, як душі починають роз’ятрюватися і знеохочуватися, тому що після певних спроб вести побожне життя вони досі уразливі до недосконалості, а тому впадають у спокусу здатися й відступити у відчаї».
Читайте також: Очищення душі — перший крок до здорового духовного життя
Святий Франциск радить завжди дивитися на речі у перспективі. Рідко кому вдається відразу стати святим. Насправді це набагато довший шлях, який не закінчується до смерті:
«Праця з очищення душі не може закінчитися і не закінчиться, поки триває наше життя; тож не дозволяй собі засмучуватися через свою недосконалість. Сама наша досконалість полягає у старанній боротьбі з недоліками, а з ними неможливо боротися, якщо їх не бачиш, і неможливо подолати, не зустрівшись із ними віч-на-віч».
Замість того, щоб впадати у відчай, слід дозволити Богу-Отцю підхопити нас і повернути на дорогу чесноти. Нам потрібно ширше дивитися на речі, розуміючи, що прогресувати можна лише маленькими кроками, але завжди йдучи вперед.
Ще одна важлива духовна реальність, про яку слід пам’ятати, полягає в тому, що Бог — наш люблячий Отець, завжди готовий охоче прийняти нас у свої обійми.
Кожного разу, коли ми падаємо, ми повинні бігти, як малі діти, в люблячі обійми Бога.
Читайте також: Ви у небезпеці, якщо думаєте, що «квиток на небо» вже у вашій кишені