Ви у небезпеці, якщо думаєте, що «квиток на небо» вже у вашій кишені

Хоча Ісус закликав грішників покаятися у своїх гріхах, Він також докоряв тим, хто вважав себе досконалим.

Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому» (Мт 21, 31-32).

У нас може виникнути спокуса думати, що якщо ми щодня ходимо на Месу, молимося Розарій або проводимо Святу Годину, то вже маємо «квиток на небо», а отже не мусимо зростати у своєму духовному житті. 

Святий Франциск Сальський попереджав про духовну небезпеку такого міркування у своєму «Вступі до побожного життя»:

«Надзвичайна небезпека чигає на ті душі, які через спокусу схильні уявляти себе очищеними від усіх недосконалостей, перебуваючи лише на самому початку свого очищення; які вважають себе дорослими мало не до народження, і прагнуть літати, перш ніж у них виростуть крила».

Він пояснює, що ми не повинні відступати від Божественного Лікаря, думаючи, що ми повністю зцілені:

«Будь певна, дочко, що вони перебувають під великою загрозою рецидиву, оскільки занадто рано покинули свого Лікаря. “Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна” (Пс 127, 2), якщо Господь не процвітає в усьому, що ми робимо».

Також дуже небезпечно думати, що ми святіші за інших людей. Тієї самої миті, коли наші думки починають рухатися у цьому напрямку, ми ставимо себе на місце Бога.

Ми не знаємо, що на серці людини, яка поруч. Вона може бути набагато святішою за нас, не відповідаючи при цьому нашим стандартам.

Що би ми не робили, нам потрібно триматися Божественного Лікаря і завжди рухатися вперед у своєму духовному житті, не думаючи, нібито ми вже дісталися кінцевої зупинки.