Полігамія в Африці, жіноче служіння, процес вибору єпископів… Під час перших генеральних зборів Синоду 2 жовтня 2024 року робочі групи та комісії, створені Папою Франциском після першої асамблеї у жовтні 2023 року, представили хід своєї роботи.
Теми, які публічно обговорювалися в перший день, стосувалися питань, порушених під час першої асамблеї. У лютому цього року Папа вирішив доручити їх розгляд спеціальним робочим групам. Остаточні результати своєї роботи ці групи мають представити у червні 2025 року. Таким чином, нинішня синодальна асамблея не має на меті спеціально досліджувати ці теми.
До того ж, Папа створив дві комісії, одна з яких присвячена можливому розвитку канонічного права, а інша — проблемі полігамії в Африці.
Ось що розповіли ці групи про хід своєї роботи.
«Група 5»: Місце жінок, дияконат і служіння
«Групу 5» під керівництвом Дикастерію віровчення очолює його префект кардинал Віктор Мануель Фернандес. Група має на меті глибше дослідити «питання про місце жінок у Церкві та їхню участь у процесах ухваленні рішень та управління громадами». Наступного червня група планує опублікувати підсумковий документ — за попереднього схвалення Папи.
Дикастерій, спираючись, зокрема, на нещодавні публічні заяви Папи Франциска, у яких він виступив проти жіночого дияконату, а також на роботу двох комісій, створених Папою для роботи над цією темою, вважає, що наразі «все ще немає можливостей для позитивного рішення» щодо висвячення жінок у диякони, яке Учительський уряд Церкви розуміє як ступінь Таїнства рукоположення.
За словами Фернандеса, Папа вважає, що це питання «ще не визріло» — це означає, що він не зачиняє двері повністю, але не хоче, щоб це питання блокувало обговорення ширших жіночих питань у Церкві. Однак робоча група вважає можливим «поглиблене дослідження» можливостей жіночого дияконату.
«На думку Святішого Отця, є інші питання, які все ще потрібно дослідити та вирішити, перш ніж поспішати говорити про можливий дияконат для деяких жінок», — сказав кардинал Фернандес у своїй промові. Тому його робоча група пропонує «нову перспективу» з «міркуваннями про розширення служительського виміру Церкви» — наприклад, Церква могла би довірити окремі служіння не рукоположеним католикам.
Комісія з питань полігамії
Робота цієї комісії під керівництвом Симпозіуму єпископських конференцій Африки та Мадагаскару (SECAM) і його очільника, кардинала Фрідоліна Амбонго з Кіншаси, зосереджена на тому, як Церква може підтримати людей, досі занурених у традиційну в деяких частинах Африки практику полігамії.
Кардинал Амбонго нагадав про зобов’язання Католицької Церкви в Африці сприяти моногамії. Однак він визнав, що з моменту прибуття перших місіонерів «сучасна реальність» полігамії поставила священників у складну ситуацію. Він нагадав, що практика полігамії відрізняється залежно від регіону та контексту. Слід розрізняти «малу полігамію» (2-3 дружини/чоловіки) і «велику полігамію» (10 дружин/чоловіків). Це явище часто пов’язують із здійсненням племінної влади. Також важливо розрізняти полігінію (кілька дружин в одного чоловіка) і поліандрію (кілька чоловіків в однієї жінки).
За словами конголезького кардинала, ця ситуація є «викликом» для Церкви, особливо щодо людей, які живуть у полігамному зв’язку на момент свого навернення. «Затвердження доктринальних елементів недостатньо. Існує нагальна потреба у пастирській підтримці полігамних людей», — пояснив він.
«Група 7»: єпископське служіння
Питання вибору єпископів, ролі єпископських конференцій та візитів ad limina представив єпископ Фелікс Генн з Ессена (Німеччина). Не ставлячи під сумнів процес призначення єпископів, яких обирає чи затверджує Папа після роботи Апостольського нунція та Дикастерію у справах єпископів, група просить, щоб визначення потенційних єпископів відбувалося з більшим залученням люду Божого.
Як зазначено в документі, складеному групою, люд Божий просить «більшої прозорості та відповідальності» у процесі відбору, тому що «конфіденційність іноді викликає сумніви у вірних щодо чесності процедур».
Документ закликає до «більшої уваги до реальності місцевої Церкви» при відборі кандидатів, а також визнає необхідність «більшого залучення» місцевої Церкви до процесу — особливо мирян, чоловіків і жінок. Він вимагає, щоб пресвітерська і пастирська ради мали змогу брати участь у складанні «профілю» єпископа, у якому дієцезія «відчуває потребу». Нарешті, група вимагає перегляду форм, які Рим надсилає єпископам перед візитами ad limina.
Під егідою групи була також створена підгрупа для вивчення судової влади єпископа, зокрема щодо випадків зловживань, скоєних у його дієцезії. У проміжному звіті підкреслюється, що, хоча виконання цієї функції може викликати «занепокоєння», єпископ не може позбутися своєї судової влади. З іншого боку, її можна делегувати, створивши певну кількість структур. Нарешті, «там, де цих структур бракує, єпископи завжди можуть попросити допомоги у Святого Престолу».
Канонічна комісія
Канонічна комісія закликає зробити єпископські, пастирські та парафіяльні ради обов’язковими, а також зобов’язати єпископів і священників консультуватися з цими радами. Вона сподівається, що присутність більшості мирян і «адекватна присутність» жінок, молоді та маргіналізованих чи бідних людей у пастирських радах буде закріплена у церковному праві.
Група рекомендує людям, які живуть «у складних особистих та/або сімейних ситуаціях», також брати участь у різних типах рад, а також пропонує можливість присутності екуменічних представників без права голосу, які називаються «гостями». Група працює над визначенням «адекватної мінімальної кількості» засідань цих рад і над сприянням більшій прозорості та підзвітності, а також закликає заохочувати «активізацію вищої влади [єпископа чи священника] лише за розумної необхідності».
Призначені Папою каноністи також заохочують до повернення «провінційних рад» — форми стародавніх єпископських зборів, що об’єднують представників влади одного регіону, які вийшли з ужитку після Другого Ватиканського собору.
«Група 9»: Вирішення спірних питань
Робота цієї групи, яку представляє єзуїтський священик Карло Казалоне, зосереджується на так званих «суперечливих» випадках, а її мета полягає у пошуку методу вирішення напруженості, яку вони можуть породити. Не вдаючись у подробиці, група виділила дві категорії суперечливих питань: соціальні та політичні суперечки, включно з темами миру, відносин з іншими релігіями та екології; і суперечки особистого характеру, що стосуються сексуальності, шлюбу і продовження роду, а також підтримки та піклування про життя.
Ця група запропонувала так звану «нову парадигму», що міцно спирається на ситуативну етику, але мінімізує абсолютну мораль і усталене вчення Церкви, і закликала передусім вивчати «особистий досвід», уникаючи морального абсолютизму.
«Група 1»: Зв’язки між Східними Церквами і Латинською Церквою
Очільник цієї групи, кардинал Клаудіо Ґуджеротті, Префект Дикастерію Східних Церков, підкреслив трагічну ситуацію, з якою стикаються ці Церкви: вони часто перебувають «на межі зникнення», що є «непоправною втратою для Церкви». Він підкреслив важливість для цих Церков діаспори, яка іноді представляє більшість їхніх вірних. «Відповідальність за цих вірних дедалі більшою мірою лежить на латинському єпископаті», — сказано у документі, який представляє роботу групи, підкреслюючи структурні «труднощі» для латинян прийняти ці Церкви у їхній різноманітності.
Префект просить Церкву розглянути проблему «латинізації», яку засуджують вірні Східних Церков; питання біритуалізму для східних священиків, призначених до латинських дієцезій; а також питання повноважень територіальної юрисдикції Східних Церков на Заході. Наприкінці свого виступу кардинал заохотив «не надавати перевагу правовим нормам над консультаціями з цими Церквами, інакше ми припустимося тих помилок, що й у минулих століттях».
«Група 2»: Слухання плачу бідних
Австралійська мирянка Сенді Корніш підкреслила роботу своєї комісії, яка прагне популяризувати важливість кращого слухання бідних, посилаючись на випадки «афронащадків», членів нижчих каст та людей з інвалідністю.
Серед небагатьох конкретних пропозицій комісія пропонує відправляти семінаристів на літні канікули «збирати фрукти разом із заробітчанами-мігрантами», або організувати навчання слухачів уже наявних благодійних організацій, зокрема, щоб вони «краще розуміли соціальну ситуацію та зміст їхньої місії».
«Група 4»: Реформа формації семінаристів у синодальному місіонерському ракурсі
Ця робоча група, очолювана архієпископом Мадрида кардиналом Хосе Кобо Кано, працює над переглядом «Ratio fundamentalis institutionis sacerdotalis» — документа, оприлюдненого у 2016 році Папою Франциском, що регулює формацію майбутніх священників у семінаріях. Група не передбачає «перероблення» тексту, натомість виступає за складання «преамбули», яка би підкреслила важливість навчання синодальності і «твердого інтегрального дозрівання», зокрема з метою «запобігти лиху [сексуальних] зловживань».
«Група 3»: Місія у цифровому світі
Американська мирянка Кім Деніел підкреслила важливість нової цифрової культури для Католицької Церкви. У доповіді її групи підкреслюється, як цифрові технології створюють «мінливе місце, що передбачає динаміку інкультурації Церкви». Вона також висвітлила питання «мови», яку використовуватимуть, щоб промовляти «до розумів і сердець людей» у цих нових контекстах.
«Група 8»: Про нунціїв
Група під головуванням кардинала Освальда Грасіаса, архієпископа Мумбаї, запитує, як нунції можуть служити розвитку синодальності. Як і у «Групі 7», тут порушується питання про призначення єпископів. Група також згадує питання навчання синодальності в програмі Папської церковної академії («школи нунціїв») і питання кращого використання нових технологій.
«Група 6»: Зв’язок між єпископами, богопосвяченими і мирянами
Робота цієї групи, яку представила італійська монахиня Сімона Брамбілла, секретар Дикастерію Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя, зосереджена на кращому артикулюванні методів роботи між єпископом і різними релігійними спільнотами в його дієцезії.
«Група 10»: Екуменічний вимір
Ця робоча група, представлена маронітським священником Павлом Руханою, вивчає шляхи, якими інші християнські Церкви можуть сьогодні допомогти Католицькій Церкві на її шляху до більшої синодальності.
Відкритість для кожного
Кардинал Маріо Грек, Генеральний секретар Синоду, поінформував учасників четвергового засідання, що будь-який вірний католик може зробити свій внесок у роботу цих десяти груп. «Кожен може надсилати пропозиції. Як керівники церков, так — і передусім — кожен вірний. Кожна група, асоціація, рух чи спільнота можуть брати участь», — сказав він, уточнивши, що зауваження слід надсилати до секретаріату Синоду, який передаватиме їх до груп.
фінансово.
Щиро дякуємо!
