Дослідницька група, створена Папою Франциском для розробки синодального способу розпізнання вчення Католицької Церкви зі «спірних питань», таких як сексуальна мораль і підтримка життя, представила свої висновки на Синоді. Її члени запропонували так звану «нову парадигму», що міцно спирається на ситуативну етику, але мінімізує абсолютну мораль і усталене вчення Церкви.
Ця група — одна з десяти дослідницьких груп, створених Папою в лютому для «поглибленого аналізу питань великої актуальності», що виникли під час минулорічної сесії Синоду про синодальність. Як повідомляє National Catholic Register, у поширеному в медіа тексті презентації говориться про виважену доктрину, етику і пастирські підходи шляхом оцінки життєвого досвіду людей через консультації з людом Божим і реагування на культурні зміни. Група представила ці джерела як місця, де Святий Дух говорить у спосіб, що може переважити і, очевидно, суперечити тому, чого авторитетно навчає Церква.
Група, до членів якої належить суперечливий богослов Мауріціо Кьоді, описує цей підхід як частину «перетворення думок або реформування практик у контекстуальній вірності Євангелію Ісуса, “який учора, сьогодні й навіки той самий”, але чиє “багатство і краса невичерпні”».
«З етичного погляду, це не питання застосування заздалегідь сформульованої об’єктивної істини до різних суб’єктивних ситуацій, так, якби вони були лише окремими випадками незмінного та універсального закону, — сказано у звіті групи. — Критерії розпізнавання виникають із слухання [живого] самодару Одкровення в Ісусі у сьогоднішньому дні Духа».
На відміну від звіту групи, Катехизм Католицької Церкви вчить: «Обов’язок автентичного тлумачення написаного чи усно переданого Божого Слова було доручено лише живому Магістеріуму Церкви, влада якого виконується в ім’я Ісуса Христа» (ККЦ, 85). До християнського одкровення також належать абсолютні та універсально застосовні моральні принципи, які не підлягають змінам на підставі суб’єктивного досвіду чи широких консультацій. Дослідницька група натомість має намір запропонувати «конкретні вказівки для розпізнавання» на основі своєї нової парадигми щодо двох груп питань: глобальний мир і управління та «значення сексуальності, шлюбу, народження дітей, заохочення і піклування про життя».
Подібно до інших дев’яти синодальних дослідницьких груп, створених Папою Франциском, ця група, зосереджена на розпізнаванні суперечливих питань, має мандат до червня 2025 року, тоді як Синод про синодальність триватиме до 27 жовтня 2024 року. Незрозуміло, який статус матиме остаточний звіт дослідницької групи.
На пресконференції 3 жовтня спеціальний секретар Синоду отець Джакомо Коста SJ сказав, що інші зможуть подавати свої пропозиції на розгляд дослідницькими групами, і що до них не слідд ставитися як до «закритих». За словами організаторів, генеральний секретар Синоду, кардинал Маріо Грек, відповідатиме за те, щоб групи у своїй діяльності керувалися «синодальним методом».
«Я прошу вас не думати, що ці групи відокремлені від життя Церкви; вони є справжніми лабораторіями синодального життя, — сказав отець Коста. — Справді, це майстерні».
Група наголосила на необхідності розвитку такої антропології та «культурно-історичної етики», які би гармоніювали з «керигмою та її суттєвими наслідками», а також із тим «новим, що відкривається у реальності». Група пов’язує розпізнання цих «положень, що розвиваються» з дискусіями на Синоді щодо залучення неєпископів у процеси ухвалення церковних рішень.
Разом із тим, парадигма, запропонована дослідницькою групою, неодноразово применшувала актуальність усталених положень Церкви, підкреслюючи необхідність вийти за рамки «проголошення і застосування абстрактних доктринальних принципів», щоб «бути відкритими до постійно нових спонук Святого Духа».
«Лише життєва, плідна та взаємна напруженість між доктриною і практикою втілює живу Традицію і здатна протистояти спокусі покладатися на безплідну [жорсткість] словесних заяв», — йдеться у тексті звіту групи.
Група характеризує моральну істину як підпорядковану, а не невід’ємну частину людського спасіння (йдеться про те, що вчення про моральне питання має змінитися, якщо воно сприймається як перешкода для чийогось членства у Церкві).
Текст презентації не говорить про актуальність абсолютної моралі у розпізнаванні етичних, доктринальних і душпастирських питань. В енцикліці «Veritatis Splendor» («Сяйво істини») 1993 року святий Йоан Павло ІІ навчав, що, всупереч моральному релятивізму, абсолютні моральні істини існують; вони вкорінені у людській природі, тому універсально застосовні і доступні людському розуму.
Раніше спостерігачі Синоду щодо синодальності висловлювали занепокоєння тим, що його теологічна основа надмірно покладається на думку отця Карла Ранера (1904-1984), суперечливого теолога-єзуїта, який применшував здатність доктринальних формулювань достовірно описувати надприродні реалії і наголошував на безперервності Божого Одкровення через особистий досвід віруючих.
До членів дослідницької групи належить отець Мауріціо Кьоді, моральний богослов, якого не раз критикували за ігнорування усталеного вчення Церкви і заперечення абсолютних моральних істин. Кьоді висловлював припущення, що використання контрацепції в шлюбі може бути морально виправдане за певних обставин, а також заявляв, що гомосексуальні стосунки «за певних умов» можуть бути «найпліднішим способом насолоджуватися хорошими стосунками» у випадку тих, хто має потяг до осіб своєї статі. Отець Кьоді є професором Папського теологічного інституту наук про шлюб та сім’ю св. Йоана Павла ІІ і членом Папської Академії Життя. Нещодавно Папа Франциск призначив його одним із консультантів Дикастерію віровчення.
Ще один член дослідницької групи — єзуїт Карло Казалоне, моральний богослов з Григоріанського університету, також призначений Папою Франциском до Папської Академії Життя. У 2022 році він викликав суперечки, підтримавши закон про легалізацію асистованих самогубств в Італії.
Як приклад біблійної моделі «зміни парадигми, що пропагується синодальним процесом», група вибрала розповідь з Діянь апостолів про Єрусалимський Собор, після якого Церква більше не вимагала обрізання. Дослідницька група заявила, що ця подія підкреслила «заборону перешкоджати універсальній спасительній волі Бога будь-чим, що більше не має ніякого дієвого значення».
Група визнала потенційні труднощі у застосуванні своєї парадигми, включно з «дефіцитом необхідної лексики та понять» і «прихованим парадигматичним опором», однак висловила впевненість, що зможе повніше її розвинути.
«Ми покликані до повного і складного навернення; навернення, яке набуває конкретної форми в тому, як ми представляємо і перекладаємо істину Євангелія; як вона виявляється і практикується в агапі Бога у Христі», — підсумували дослідники.
Раніше стало відомо, що кардинал Віктор Мануель Фернандес, префект Дикастерію віровчення, підсумував роботу іншої дослідницької групи, що вивчає питання жіночого дияконату. Робота цієї дослідницької групи проводилася в умовах особливої секретності , а імена її членів досі зберігаються у таємниці. Фернандес заявив, що а підставі вивчення цього питання наразі «все ще немає можливостей для позитивного рішення» щодо висвячення жінок у диякони, однак група працюватиме над пошуком нових форм служіння для жінок.
фінансово.
Щиро дякуємо!
