Головний доповідач XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду представив 4‑й модуль Робочого документа, присвячений «перспективі місць», у яких «втілюються стосунки».
«Церкву неможливо зрозуміти без її вкоріненості в певному місці і в певній культурі». Про це сказав кардинал Жан-Клод Оллеріш, Головний доповідач XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів, цитуючи 80‑й параграф «Instrumentum laboris» під час презентації у вівторок, 15 жовтня 2024 року. Він представив розділ, присвячений «Місцям», що входить до 4‑го Модуля цього документа, повідомляє Vatican News.
«Перспектива місць, — підкреслив кардинал, — говорить про конкретність контекстів, у яких втілюються взаємини, в їхньому розмаїтті, множинності та взаємозв’язку, а також про їхню вкоріненість у вихідному фундаменті визнання віри».
Цінність конкретики
Перспектива, таким чином, спрямована проти будь-якого «абстрактного універсалізму». Частковість і відносність слід перемагати цінністю конкретності, «з якою в часі та просторі формується спільний досвід прийняття Божого об’явлення». Враження, що модуль, про який ідеться, може здатися занадто технічним, — запевнив доповідач, — буде розвіяне богословсько-душпастирськими форумами, запланованими на середу. Ба більше, на переконання кардинала Оллеріша, цей модуль іще більше, ніж попередні, перетинається з досвідом, «який мали тут присутні». У залі Павла VI, нагадав він, «ми провели майже два місяці життя», сприяючи тому, щоби «зростали стосунки між нами в мережі, яка охоплює всю Церкву і весь світ».
Вочевидь, «зустріч між братами й сестрами у вірі не позбавлена тягарів і труднощів»; і все ж таки вона «веде до зустрічі з Господом і викликає струмені євангельської радості». Можливість для того, щоб багатство досвіду, набутого на Синоді, стало доступним для всього Божого люду, проходить «через оновлення наших Церков» — також і в переосмисленні організаційних та інституційних способів і форм.
Осмислити нові контексти приналежності
Головний доповідач представив чотири параграфи, які становлять розділ «Місця».
Перший, під назвою «Території, якими прямуємо разом», є заохоченням «зосередитися на тому, як у наш час люди переживають вимір вкоріненості в певний контекст». Ця потреба є ще більш актуальною в сучасному світі, де панують ліквідність і швидкість — як у стосунках, так і самих стосунків.
Проте потреба в приналежності залишається; ось тільки вона «знаходить відповідь у схемах стосунків із більш динамічною та еластичною територіальною прив’язкою, ніж у минулому, аж до крайнього випадку, яким є цифрове середовище». Тому необхідно запитати себе, нагадав кардинал Оллеріш, чи — і як саме — усе це змінює «нашу місію проповідувати Євангеліє», і яким чином «наші інституції повинні бути переосмислені в логіці місійного служіння», враховуючи інший контекст порівняно з минулим.
Сопричастя і єдність у Церкві
Говорити про місцеві контексти «означає також брати до уваги стосунки, які встановлюються між місцями та культурами»: вони, по суті, «завжди перебувають у взаєминах». А «ще більше це стосується Церков, які в них існують, через узи сопричастя, що пов’язують їх у єдності всієї Церкви, видимим принципом якої є Єпископ Рима».
Сопричастя в єдності різних Церков із Вселенською Церквою «також керує внутрішнім життям кожної місцевої Церкви», — сказав доповідач, підкреслюючи, що другий і третій параграфи стосуються, відповідно, «місцевих Церков в одній і єдиній Католицькій Церкві» та «зв’язків, які формують єдність Церкви».
Служіння Єпископа Рима
Щодо «служіння єдності Єпископа Рима», про яке йдеться в останньому параграфі, важливо висловлюватися щиро й відверто, як підкреслив на завершення кардинал Оллеріш. Адже Папа «скликав нас, щоб вислухати наші поради також і про те, як зробити його служіння та служіння Римської курії більш ефективним сьогодні». Тому Папа «має право знати, що ми насправді думаємо, виходячи з життя і потреб Божого люду».
фінансово.
Щиро дякуємо!
