Едуардо Альварес зміцнився у вірі в Бога, переживши автомобільну аварію під час Маршу за життя в Гвадалахарі. Сьогодні він ділиться своїм свідченням.
То був нещасний випадок, який став Божим дивом. Подія, яка увійде в історію цього місця, сталася в Гвадалахарі, штат Халіско, Мексика. Автомобіль пронісся головною набережною перед катедральним собором у Гвадалахарі й збив 16 учасників IV Маршу за життя, що проходив там 26 жовтня цього 2024 року.
Одним із поранених був 20‑річний молодий чоловік на ім’я Едуардо Альварес, член молодіжної групи Buen Camino в парафії св.Йоана Матіаса. «Це чудо, що в тій аварії ніхто не загинув!» — каже він.
То був перший марш за життя, в якому Едуардо взяв участь. Він ішов вулицями, сильно схвильованиq, ділячись радістю молитви за життя з тисячами людей.
Марш тривав 40 хвилин і завершився біля катедри в Гвадалахарі. Там учасники могли взяти участь у католицькому концерті. Едуардо закликав молодь зі своєї групи залишитися на деякий час, щоби співати і прославляти Бога; але він і подумати не міг, що станеться за кілька хвилин.
«Я продовжував танцювати, підстрибувати і співати, поки не налетів позашляховик. Люди стали розбігатися, я почув крик; а коли розвернувся — машина мене збила. Я впав і знепритомнів. Коли розплющив очі — був уже під нею і запитав себе, а що сталося».
Марш за життя. Гвадалахара 2019
Едуардо Альварес став однією з жертв юнака, який сів за кермо авто у нетверезому стані. За інформацією міської варти, водій втікав на викраденій машині і вцілив точно у те місце, де перебували учасники Маршу.
«Моє тіло лежало на боці, а стегно було затиснуте підвіскою, приблизно на 5‑10 сантиметрів позаду шини. Моя голова була назовні, а ноги — у машині. Я хотів поворушити ногами і не зміг; відчував на собі велику вагу. Коли я затуляв обличчя, мені обпекло руку. А оскільки водій гнав щодуху [бо продовжував розганятися], це розчавило мені живіт».
У цей критичний момент Едуардо побачив священника, який прибіг на допомогу. Його першою думкою було попросити про сповідь, щоб отримати відпущення гріхів. «Я вже був готовий. Я думав, що як відійду, то вже нічого страшного. Я був дуже спокійний», — згадує Едуардо.
Коли водія витягли з-за керма, кілька людей організувалися, щоб підняти позашляховик та звільнити поранених, які все ще були під автомобілем. Вони переклали Едуардо до «швидкої допомоги».
«У машині швидкої в мене почали пекти очі; я нічого не бачив, бо на обличчя мені розлився антифриз. Хтось прийшов, накрив мені очі пов’язкою і п’ять хвилин молився. Потім зняв пов’язку — і проблеми більше не було. Я вже добре бачив, очі в мене трохи почервоніли, але вже не пекли».
У дорозі Альвареса супроводжував товариш, який дав йому хрестик і молився за його здоров’я.
Бог завжди присутній
«[У лікарні] мені принесли піуску [шапочку єпископа] папи Йоана Павла ІІ у маленькій акриловій коробочці з навісним замком. Мама мені сказала: ‘Поклади її на стегно, нехай торкнеться стегна’; було близько полудня. Через три години приїхав лікар і сказав мені: ‘Еду, ти дуже поранений, але в тебе нічого не зламане’. Моя мама розплакалася».
Едуардо швидко одужав. Хоча з лікарні його виписали на інвалідному візку, та сьогодні він уже користується милицями і його рани заживають з дня на день краще. Решта людей, які постраждали на марші, також одужують.
«Я ні про що не шкодував. Мені кажуть: а якби ти знав, що тебе переїдуть, — ти би пішов на марш? Звісно, я би пішов; я пішов би знову без будь-яких проблем. Я не сприймаю те, що сталось, як погане».
Знімки з камери спостереження, 26 жовтня 2024
Завжди на захисті віри і життя
Едуардо підкреслив, що важливо кожної миті продовжувати підносити свій голос на захист життя, а водночас бути вдячним за своє життя: «Якщо Бог це дозволив — то це сталося не без причини; і таке може траплятися, коли живеш у цьому світі, — але це не означає, що ми повинні жити в страху та неспокої. Якраз навпаки: видно, як ці марші допомагають. [Ми повинні] продовжувати боротися за те, у що віримо, виходити на вулиці й жити своїм свідченням».
Крім того, Едуардо зазначив: спільнота — ось що робить нас сильними. Спільнота є обіймами Творця. Навіть якщо кожен сам по собі — тільки піщинка, та всі разом роблять велику справу.
Друзі, які одноголосно об’єдналися на захист доброї справи, — це ті самі, хто молився і допоміг йому одужати.
«Життя може проминути дуже швидко. Не потрібно жити з жалем або думати про те, що би сталося. То ще не була моя черга відійти зі світу. Я все ще тут, щоб це сказати».
Переклад CREDO за: Йоана Родріґес, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
