Ісус сказав до нього: «Забираю в тебе твої руки і даю тобі Мої».
Численним святим та людям великої віри дано було особливим чином пізнати страждання Христа: вони носили Його рани на своїх тілах.
Це були зокрема такі найвідоміші у світі постаті, як св.Франциск Ассізький або св.Катерина Сієнська, а в ближчі до нас часи — св.Падре Піо з П’єтрельчіни.
Родина великої віри
Серед стигматиків нашого часу є також ім’я Ірвінга Чарльза «Френсіса» Гоула — звичайного собі американця з виду.
Ірвінг Гоул народився 1925 року у Вілсоні, на півночі штату Мічиган. Його батьки, Пітер та Ліліан Гоули, мали загалом сімох дітей: шестеро синів та одну доньку. Ця проста американська католицька сім’я під час Великого Посту разом молилася Розарій, а щонеділі після Святої Меси всі вони, за ініціативи батька, молилися Хресну дорогу. Безсумнівно, це була міцна родина з добрими традиціями і сильною вірою.
Ірвінг Чарльз жив так само, як маса американців середнього класу жили на Середньому Заході. 1944 року закінчив школу, і вже наступного дня після випуску записався до лав американської армії. До кінця Другої світової війни він воював у Європі, Африці та на Близькому Сході. За службу отримав високу військову відзнаку. З армії звільнився 1946 року.
За прикладом тата, Ірвінг жив як добрий американський католик. 1948 року оженився з Гейл ЛаШапель, яка народила йому п’ятьох дітей: Стівена, Пітера, Джона та близнюків Метью і Марго. Сім’я мешкала на півночі Мічигана, Ірвінг працював директором департаменту в хімічній фірмі Montgomery Ward. Він був активним вірянином парафії св.Йосифа і належав до Лицарів Колумба. В цьому русі він був делегатом штату і членом 4‑го рівня, з титулом лицаря.
Стигмати і страждання
Стигмати на його тілі вперше проявилися 9 квітня 1993 року, у Велику П’ятницю. Ірвінг Гоул, відомий як «Франциск» (Френсіс), тоді дожив уже до 67 року. Своєму братові Роберту Фоксу, священнику — який пізніше написав про нього книжку — він описав мить, коли перед ним з’явився Ісус. Це сталося в Попільну Середу, на самому початку тогорічного Великого Посту. За свідченням Френсіса, Господь звернувся до нього такими словами: «Забираю в тебе твої руки і даю тобі Мої… торкнися їх».
У Велику П’ятницю набряки на руках уже були такі великі, що шкіра на руках зверху та на долонях стала тріскатися і з’явилась кров. Як сказав Волтер Кейсі, поліцейський-пенсіонер, якому місцевий єпископ доручив постійно супроводжувати Френсіса Гоула, від півночі й до третьої години ранку, всі 365 днів у році, Гоул відчував страждання Господа Ісуса.
Френсіс довірився Волтерові в тому, що 19 разів йому об’являлась Божа Матір і Вона обіцяла, що приведе до нього багатьох і що він сам буде до багатьох посланий.
Зцілення: діло Бога
За приблизними підрахунками, Френсіс молився над більш ніж сотнею тисяч людей. Вони часто вистоювали довгі години, щоб могти на власні очі побачити цього вже старого стигматика, який покладав на них руки. Відвідувачі плакали, торкалися рук Френсіса, цілували їх.
Гоул сам ніколи не турбувався про завоювання уваги, не просив про пожертви чи матеріальну підтримку. Він невпинно підкреслював, що всі зцілення — чи то фізичні, чи духовні — є ділом Бога і тому лиш Йому, в Особі Господа Ісуса, належить уся слава й подяка.
Френсіс Гоул помер 3 січня, в першу суботу 2009 року. Він прожив 83 роки і з них понад 15 років носив на своєму тілі стигмати. Він — один із нечисленних мирян-стигматиків в історії Церкви.
Двоє єпископів дієцезії Маргеріт у штату Мічиган — Джеймс Ґарланд і Александ Семпл — не мажи жодних застережень щодо діяльності Гоула і благословили його старання. Однак донині інформація про Френсіса не переказана до Рима.
Молитва, яку склав Ірвінг «Френсіс» Гоул
О мій Ісусе! Тяжко мені на серці.
Ледве несу я Твій тягар.
О Ісусе, прошу: дозволь мені
взяти на мить Твій святий Хрест.
Хочу Тобі показати, що я з Тобою.
Поглянь на мене, Господи,
очима милосердя Твого.
Нехай спочине на мені
Твоя рука, що зцілює.
І якщо така Твоя воля —
обдаруй мене здоров’ям, силою і миром.
Амінь.
Переклад CREDO за: Ларрі Петерсон, Aleteia
Фото: Mystics of the Church
фінансово.
Щиро дякуємо!
