Часом життя здається нестерпним, особливо коли ми хворіємо чи переживаємо втрату близької людини. Темні хмари над нашою головою можуть бути особливо густими, коли ми маємо труднощі з психічним здоров’ям.
У такі часи нас покидає відчуття надії на майбутнє, і ми не знаємо, чи будемо ще коли-небудь щасливі.
У ці важкі періоди нам варто постійно звертати свій погляд на Пресвяту Діву Марію, яка зміцнює нас у надії.
Папа Бенедикт XVI радив звертатися до Марії по допомогу у своїй енцикліці про надію «Spe salvi». Спочатку він порівнює людське життя з морською подорожжю:
«Людське життя — це подорож. До якого пункту призначення? Як нам знайти шлях? Життя схоже на подорож морем історії, часто темним й бурхливим, подорож, під час якої ми стежимо за зірками, що вказують нам маршрут».
Потім він пояснює, що в цій подорожі ми повинні шукати ті зірки, які можуть дати нам надію:
«Справжні зірки нашого життя — це люди, які прожили добре життя. Вони є вогниками надії. Безперечно, Ісус Христос є істинним світлом; сонцем, яке зійшло над усіма тінями історії. Але щоби дістатися до Нього, нам також потрібні ближні вогники — люди, які сяють Його світлом і таким чином ведуть нас на нашому шляху. Хто більше, ніж Марія, гідний бути зіркою нашої надії?
Своїм “так” Вона відчинила двері нашого світу самому Богові; Вона стала живим Ковчегом Завіту, в якому Бог воплотився, став одним із нас і розкинув серед нас свій намет. Через Тебе, Маріє, через Твоє “так”, споконвічна надія стала реальністю, увійшла у цей світ і його історію. Ти низько вклонилася величі цього завдання і дала свою згоду: “Ось я слугиня Господня; нехай зі мною станеться по Твоєму слову”».
Марія може дати нам надію у найтемніші миттєвості життя. Якщо ми відчуваємо, що заблукали посеред моря, ми можемо звернутися до Марії та благати Її про заступництво, щоби Вона дала нам надію на майбутнє.