«У ніч смерті Йоана Павла ІІ я пішов до сповідальниці о 19:00 і слухав сповіді без перерви, до 2‑ї години ночі. Тієї ночі я дав відпущення гріхів за порушення всіх десяти заповідей. Люди приходили і казали: ‘Отче, я не був на сповіді 20 років, 30 років, 50 років, 70 років’», — каже ректор католицького університету в США.
Отець Джеймс Шей був гостем Національного католицького молитовного сніданку. Цей захід проводиться регулярно з 2004 року і збирає найвідоміших діячів американської Церкви, а також консервативних (не лише католицьких) політиків і бізнесменів. У попередні роки Президент Джордж Буш чотири рази виступав на Національному молитовному сніданку.
Отець Шей є президентом Університету Пресвятої Марії, що в Бісмарку, Північна Дакота. У своєму виступі він згадав події весни 2005 року, коли Йоан Павло ІІ перебував у лікарні, а 2 квітня, напередодні Неділі Божого Милосердя, помер.
«Не час для сповідей»
«Тоді я був вікарієм катедри в Бісмарку, — сказав о.Шей. — Був там із літнім пастирем, чудовою людиною; він був настоятелем ще як мені було тільки 2 рочки. І в нього був такий розклад, що ми сповідали з 9:00 до 15:00. Щосуботи — з 7:00 до 20:00. Я сказав йому: «Отче, це найдурніше, що я коли-небудь чув. Сповідь у суботу ввечері? Та ж люди тоді саме йдуть грішити грішити!»
Літній священник не піддався на переконування, тому по суботах о.Шей сидів у конфесіоналі.
«Знаєте, той старий пастир мав рацію», — визнає президент Університету Пресвятої Марії. Щотижня хтось приходив.
2 квітня було не таким, як завжди.
Єдине джерело радості
«Тієї ночі, у ніч смерті Йоана Павла ІІ, я пішов до сповідальниці о 19:00 і слухав сповіді без перерви до другої години ночі. Тієї ночі я дав відпущення гріхів за порушення всіх десяти заповідей. Люди приходили і казали: ‘Отче, я не ходив до сповіді 20 років, 30 років, 50 років, 70 років!’ Я не міг повірити. Це було надзвичайно. І, звісно, цьому є природне пояснення. [Йоан Павло ІІ] був папою так довго, що люди думали: ‘Боже, якщо він може померти, я теж можу! Буде краще, якщо я владнаю свої справи’. Але було також надприродне пояснення. Коли я того вечора вийшов на вулицю перед собором і подивився на зірки — я знав, що ‘сидів у першому ряду’, щоб побачити благодаті, які плинуть із життя Йоана Павла ІІ», — згадував о.Шей.
І додав:
«Тієї ночі я не сумнівався, і був вдячний, що як молодий священик я міг побачити без тіні сумніву, що Небо є реальним; що благодать, яка приходить до нас від Бога та Його святих, є реальною; і що ми можемо будувати все своє життя на цій надії; що ця надія заразлива і що вона надихає інших до правильного життя, правильної надії, і приносить стільки радості й щастя цьому сумному, скорботному і занепалому світові!. Фактично, це єдине джерело — як нагадує нам св.Петро — нашої радості тут, на землі».
фінансово.
Щиро дякуємо!
