Чоловік був агностиком і наполегливо намагався переконати дружину, що її віра — це абсурдне марновірство… аж доки не розплакався через диво, якого ніхто не очікував.
У своїй праці «Падре Піо, невідомі чудеса Святих Стигматів» автор, Хосе Марія Савала розповідає: одна жінка, що страждала на рак, благала свого чоловіка відвести її до священника, вірячи, що о.Піо може її зцілити. Однак чоловік був агностиком і намагався переконати дружину, що це абсурдне марновірство. І все ж таки, зваживши на її наполягання, він поступився. Але попередив її: «Я відвезу тебе до Падре Піо, та до храму не зайду. Я чекатиму зовні».
Потім ця жінка, з чоловіком та їхнім сином, прибула до храму. Вони побачили багатьох людей, які побожно молилися Розарій. Вражена великою вірою вірних, хвора жінка чекала на розмову зі священником.
Зрештою, коли настала її черга, вона поговорила з Падре Піо й розповіла йому про своє життя і хворобу. Капуцин дав їй благословення й запитав, хто цей хлопчик. Щойно жінка відповіла, що це її син, — Падре Піо покликав хлопчика і сказав йому: «Йди до дверей і скажи татові, що я його кличу».
Коли хлопчик підійшов до дверей храму і сказав батькові, що його кличе Падре Піо, — чоловік захлинувся сльозами. Він увійшов до храму навколішках і так пройшов аж до центру. Хтось спробував допомогти йому й запитав, що трапилося, — на що він, з обличчям, усе ще залитим слізьми, відповів: «Падре Піо попросив мого сина покликати мене».
Люди перезирнулися між собою і запитали: «Що такого дивного в тому, що син кличе свого батька?»
Глибоко схвильований чоловік сказав: «Мій син був глухонімим».
Падре Піо заступився перед Богом за цю сім’ю, щоб виблагати зцілення для дружини від раку, а також відіграв важливу роль у наверненні її чоловіка. Таким чином, сім’я, що приїхала до святого капуцина просити про чудесне зцілення своєї матері, також отримала несподівані чуда: мови та слуху — для сина, і віри — для батька.
Падре Піо здробив потрійне чудо: вилікував жінку від раку, хлопчика — від глухоти й німоти; і він змінив серце чоловіка, який відтоді більше ніколи не сумнівався у вірі.
Переклад CREDO за: Франсиско Венето, Aleteia