«Вічні — але не безсмертні». 7 конференція о. Пазоліні

Пропонуємо вашій увазі підсумок сьомої конференції-медитації, яку виголосив отець Роберто Пазоліні в межках духовних вправ для Римської курії.

«Вічні, але не безсмертні» — таку тему мала сьома конференція-медитація, яку в середу пополудні, 12 березня 2025 року, виголосив Проповідник Папського дому в залі Павла VI, повідомляє Vatican News.

Реколекціоніст підкреслив: прогрес і добробут, які характеризують сучасну епоху, сприяють появі ілюзії безсмертя — що змушує нас нехтувати обмеженнями людського буття. В цьому контексті навіть Церкві іноді важко пропонувати свідчення Божого Царства.

Це витіснення смерті проявляється в нездатності спокійно жити, а також у потребі постійно щось робити, кудись бігти. Страх думати про смерть, як зауважив отець Пазоліні, ускладнює і процес прийняття важливих життєвих рішень, призводячи до відстороненості й породжуючи ілюзію, ніби завжди можна знайти прийнятні рішення.

Сучасне суспільство викреслило ритуали і слова, що колись допомагали сприймати смерть осмислено і з відвагою. Сьогодні тема смерті часто використовується як медіаспектакль або її обговорюють як технічну проблему медицини. «Таке дистанціювання від поняття смерті, — підкреслив капуцин, — заважає нам зрозуміти глибший сенс життя і християнської надії. Святий Франциск Ассізький, називаючи смерть “сестрою”, пропонує радикальну альтернативу: прийняти людську скінченність як частину подорожі, що веде до вічності».

Отець Пазоліні підкреслив, що наслідком спроби втечі від тлінності життя часто є гріх, а єдина протиотрута — любов. У цьому контексті він процитував слова святого Йоана: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває» (1Йн 3,14). «Любити до кінця, — сказав реколекціоніст, — означає прийняти обмеження і перетворити їх на можливість дарувати себе без жодних застережень».

Христос не усунув смерть, а пройшов через неї, щоб показати нам, що її можна прийняти і переобразити. «Воплочення Божого Сина — це не просто відповідь на гріх, а радикальний жест любові, через який Бог увійшов у наше існування. Євангеліє від Марка підкреслює парадокс Бога, який спасає через хрест, показуючи нам, що хоча ми вічні, ми не безсмертні».

Воплочення спонукає нас залишатися непохитними у вірі в те, що реальність, попри її труднощі, є місцем Божого Царства. «Жити як діти Божі, як брати і сестри, — це вибір, який ми повинні поновлювати щодня, в упевненості, що любов до кінця не тільки можлива, але вже була засвідчена багатьма поколіннями. Ми теж можемо співати цю пісню любові своїм життям», — підкреслив Проповідник Папського дому на завершення конференції.