Минуло вже три місяці з дня ракетного обстрілу, внаслідок якого постраждав київський храм св. Миколая. Хоча у Мінкульті обіцяли прибрати пошкоджені вікна, цього досі не було зроблено — з веж храму звисають уламки битого скла, а дах продірявлений.
З огляду на загрозу, що її такий стан речей становить як для самої будівлі, так і для парафіян і перехожих, католицька громада подала клопотання, просячи чиновників дозволити їй зробити це власним коштом.
«До чого може призвести байдужість і зволікання з поверненням костелу св. Миколая вірянам? Чим довше Міністерство культури ігнорує вирішення питання повернення, тим швидше ми наближаємося до втрати історико-культурної спадщини та визначної архітектурної пам’ятки Владислава Городецького. На жаль, віряни не є господарями у своєму храмі, тому без дозволу та погодження державних органів не можуть рятувати будівлю храму», — з сумом констатує настоятель парафії, о. Павло Вишковський ОМІ.
Наступного дня після обстрілу, 21 грудня 2024 року, парафіяни разом із небайдужими киянами самостійно і за власні кошти закрили полікарбонатом розбитий вітраж-розу та інші розбиті вікна. Натомість Мінкульт і Будинок органної та камерної музики заявили, що виконають решту робіт за кошти ЮНЕСКО. Втім, станом на 20 березня 2025 року у храмі не було проведено жодних першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів з ремонту та відновлення покриття даху будівлі.
У зв’язку з цим парафіяльна громада св. Миколая звернулася з клопотанням до Національного будинку органної та камерної музики, на балансі якого перебуває храм, просячи погодити проведення першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів з ремонту та відновлення покриття даху будівлі костелу Святого Миколая а також демонтувати скло з вікон веж за рахунок власних коштів парафії.
«Ми уже кілька років намагаємося достукатися до нашої влади, що костел знаходиться у жахливому стані та його потрібно негайно рятувати, — прокоментував ситуацію о. Павло Вишковський. — Ми завжди відкриті до діалогу та співпраці з державою і, попри все, продовжуємо молитися за нашу владу. Однак окремі чиновники продовжують затягувати передачу костелу вірянам, ігноруючи волю релігійної громади — та й не тільки її, а й загалом волю небайдужих громадян, які підписали петицію про передачу храму вірянам.
Попри рішення суду, що зобов’язує Міністерство культури передати храм парафії, процес не просувається. Питання порятунку святині залишається відкритим».
«Міністерство обіцяло відновити вибиті вікна ще до кінця січня, але цього так і не сталося, — нагадує о. Павло. — Нам не просто не дозволяють самостійно провести ремонтні роботи, а й фактично блокують будь-які відновлювальні ініціативи. Водночас офіційні представники Мінкульту заявляють, що реставрації нічого не заважає. На жаль, реальні дії — точніше, відсутність будь-яких дій — свідчать про протилежне.
Однак я хочу наголосити, що боротьба парафії за справедливість триває. Ми намагаємося власними силами підтримувати будівлю храму, як можемо. Храм має повернутися до вірян. Я впевнений, що на це є Божа воля».
Бездіяльність Міністерства культури погіршує наслідки ракетної атаки для храмової будівлі — невідремонтований дах протікає, дерев’яні конструкції даху та утеплювача мокнуть і гниють. Подальше зволікання з проведенням «першочергових протиаварійних та невідкладних консерваційних заходів» з ремонту та відновлення покриття даху будівлі храму ставить під загрозу фізичне збереження пам’ятки архітектури національного значення.
Парафіяльна громада вже понад 30 років бореться за повернення храму вірянам та відновлення повноцінного статусу парафіяльної святині. Крім того, католицька громада неодноразово заявляла, що готова власними силами рятувати будівлю.
Днями було опубліковано повне рішення, яким суд зобов’язав Мінкульт передати храм парафії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
