Хліб для французів — невід’ємна частина повсякденного життя і щоденне джерело засобів до існування. Святий Оноре Ам’єнський з північної Франції відомий багатьма чудесами, але передусім тими, які пов’язані з хлібом.
Святий Оноре (латинською — Honoratus) вважається покровителем пекарів і кондитерів. У 1857 році на його честь створили вишуканий торт Сен-Оноре — класичні французькі ласощі.
Святий Оноре жив у VII столітті і був єпископом Ам’єна. Його зв’язок з хлібом не очевидний: батьки були заможними (батько належав до дворян), і його дитинство було цілком комфортним. Маючи таке походження, Оноре мало що знав про хліб та випічку; ймовірно, він ніколи навіть не заходив на кухню. Однак він був глибоко побожною дитиною, яка хотіла служити Богу.
Оноре став священником, а згодом і шостим єпископом Ам’єна, хоча спочатку чинив цьому опір, оскільки вважав себе негідним. Він запровадив багато реформ для зміцнення духовного життя дієцезії; хоча він не був мучеником, він жив зразковим християнським життям і заохочував будівництво нових церков і монастирів.
Але як він пов’язаний із французьким хлібом?
Коли звістка про його єпископське призначення досягла його рідного міста, гувернантці Оноре було важко повірити, що її вихованець став єпископом. Згідно з легендою, вона заприсяглася, що повірить у цю новину тільки тоді, коли лопата, якою вона саме клала хліб у піч, пустить коріння і перетвориться на дерево. На її подив, лопата, яку вона поставила на підлогу, одразу ж проросла і перетворилася на шовковицю, вкриту листям і цвітом.
Друге пов’язане з хлібом чудо сталося, коли Оноре підносив Гостію на Месі. У цей момент він отримав видіння Христа, який робив те саме.
Не менш вражаючим було і «чудо з пшеницею». Посуха 1060 року, безплідні поля і, як наслідок, голод,породили у селах справжню паніку. Пекарі не могли випікати достатньо хліба, і здавалося, що цілі громади приречені на голодування. Тоді єпископ Ам’єна виніс із храму реліквії свого попередника і очолив процесію навколо міських стін — і одразу ж пішов дощ. Пшеничні поля дали урожай, мірошники та пекарі знову могли забезпечувати населення хлібом, а люди — їсти.
Завдяки цим чудесам, безпосередньо пов’язаним з випічкою, святий Оноре став дуже шанованим серед пекарів та кондитерів. У 1202 році паризький пекар Ренольд Тер’єн пожертвував 9 акрів землі для будівництва каплиці на його честь. У 1400 році паризькі пекарі заснували там свою гільдію, узявши святого Оноре собі за покровителя. Каплиця на вулиці Сен-Оноре врешті-решт стала однією з найбагатших у Парижі.
Хоча первісний храм не вцілів, ця вузька вуличка зрештою розрослася до заможного передмістя Сен-Оноре у самому серці Парижа. Сьогодні це одна з наймодніших вулиць Парижа, з розкішними бутиками, приватними особняками та п’ятизірковими готелями.
У 1847 році пекарня на вулиці Сент-Оноре захотіла віддати шану святому, створивши на його честь торт. Оригінальний рецепт мав основу для бріоші у формі кільця, але з часом він еволюціонував. Сьогодні більшість пекарів використовують основу з листкового тіста, на яку вкладають булочки з заварного тіста, вкриті збитими вершками.
Пекарні займають особливе місце у житті французів, і, незважаючи на сучасне розмаїття страв, вони досі активно споживають хліб. Щовесни по всій Франції пекарі та кондитери віддають шану святому Оноре на фестивалі хліба та випічки. Він починається 16 травня (у день його спомину) і триває цілий тиждень, прославляючи святого Оноре і вшановуючи пекарів, мірошників та виробників зернових культур, які своєю спільною працею забезпечують хліб на столах людей.
Переклад CREDO за: Catholic Herald
фінансово.
Щиро дякуємо!
