За кілька тижнів до канонізації блаженного Карло Акутіса Ватикан опублікував богословський текст, що представляє молодого італійця як гідний приклад для нового покоління віруючих.
Артуро Елберті SJ, теолог і консультант Дикастерію в справах святих, у своєму коментарі для Vatican News зазначає глибокий зв’язок між його інтересом до технологій, повсякденного життя та християнської духовності.
«Він не Учитель Церкви, а гідний довіри свідок», — відзначає священник. Канонізацією Акутіса Церква хоче не богослова вшанувати, а радше показати, «що молоді люди сьогодні також можуть серйозно сприймати євангельське послання та послідовно ним жити».
Отець Елберті зустрівся з Карло особисто один раз — у 2006 році, в єзуїтському коледжі Лева XIII в Мілані. 15‑річного тоді Карло місцевий священник представив єзуїтові як «духовно активного юнака з веселою вдачею». Невдовзі після цього, в жовтні того ж року, Карло Акутіс помер від агресивної форми раку.
Ватиканський консультант написав, що канонізація викликала велику цікавість і висунула високі очікування в усьому світі, хоча були також різні думки й «досить спотворені інтерпретації його особистості». Однак важливо розуміти Карло «в його духовному та місіонерському розмаїтті». Священник-єзуїт закликав «урівноважити» представлення цієї особистості.
Віра як живі стосунки
Карло Акутіс вирізнявся своїми технічними навичками: у підлітковому віці він створював веб-сайти для церковних організацій та соціальних проєктів, — а також готовністю допомагати та сильною вірою. Оточення вважало його доброзичливим, відкритим і надійним. Однак, за словами о.Елберті, найважливішими були не його навички, а його внутрішня позиція: «Що відрізняє Карло від багатьох його однолітків, то це ранні та глибокі стосунки з однією людиною — Ісусом Христом».
Ці стосунки визначили все його життя. «Ще маленьким хлопчиком зустріч із Господом змінила його життя», — пише о.Елберті. «В Ньому Карло знайшов друга, вчителя, спасителя і сенс свого життя». Без цього зв’язку з вірою його повсякденне життя було би незрозумілим — зовні схоже на життя звичайного студента, але внутрішньо позначене глибоким духовним переконанням.
Автострада і найкоротші сходи
Дві речі були в центрі духовності Карло: Євхаристія та відданість Марії. Хлопець щодня був на Святій Месі та проводив довгі години в мовчазній адорації перед дарохранительницею. Якось він звірився своєму духовному наставникові: «З таємниці Євхаристії я вчуся розуміти безмежну любов Господа до кожної людини». Для Карло Євхаристія була не просто релігійним ритуалом, але особистим досвідом і джерелом сили, з якого він черпав мотивацію допомагати іншим та жити своєю вірою. Фраза, яка, за словами о.Елберті, найкраще характеризує його, походить з одного із його духовних зошитів: «Євхаристія — моя автострада до неба».
Його марійна відданість також була яскраво вираженою. Він не раз присвячував своє життя Діві Марії, щодня молився Розарій і радив іншим це робити. Одного разу Карло сказав своїм друзям: «Розарій — це найкоротші сходи до неба».
Церква має «скарби, здатні спасти»
Така позиція підлітка не залишилася непоміченою для оточення. Однокласники цінували його, попри те — або саме тому, — що Карло не слідував за модами і молодіжними захопленнями. Він залишався побожним, навіть якщо іноді доводилося терпіти глузування. «Більшість має рацію лише тоді, коли вона в істині, й ніколи не тому, що вона більшість», — сказано в одній з нотаток Карло. Хлопець намагався привести до своєї віри друзів, зокрема людей інших релігій. Отець Елберті зазначив, що деякі з тих, хто зустрічав його, пізніше висловлювали бажання охреститися.
Молодий італієць також був переконаний у тому, що «критикувати Церкву означає критикувати самих себе. Церква є хранителькою скарбів, які можуть нас спасти». Таке ставлення, пише о.Елберті, допомогло Акутісові зберегти чітку самоідентифікацію: без зарозумілості, але з внутрішньою рішучістю.
Життя Карло обірвалося рано та швидко. У жовтні 2006 року йому поставили діагноз особливо агресивної форми лейкемії. Попри тягар хвороби, він зберіг впевненість у собі до кінця. «Я жертвую Господу всі страждання, які доводиться терпіти, за Папу і за Церкву, щоб я потрапив не до чистилища, а прямо до раю», — сказав він.
Перший канонізований міленіал
Карло Акутіс народився 3 травня 1991 року в Лондоні, виріс у Мілані. Змалку виявляв надзвичайну технічну обдарованість, яку поєднував із раннім інтересом до християнської віри. Помер 12 жовтня 2006 року, йому було всього 15. У жовтні 2020 року відбулась його беатифікація в Ассізі після того, як Церква визнала чудо за його заступництвом.
Він буде канонізований 7 вересня в Римі. Канонізацію звершить Папа Лев XIV у межах Ювілею 2025 року. Блаженний Карло Акутіс стане першим канонізованим міленіалом. Він також буде канонізований разом з іншим італійцем, який помер молодим, — П’єром Джорджо Фрассаті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
