Лев XIV підтримав звичай своїх попередників, які у перший день після початку Великого Посту зустрічалися зі священниками Римської дієцезії.
У четвер 19 лютого 2026 р. в залі Павла VI у Ватикані Святіший Отець зустрівся з душпастирями своєї дієцезії. Він звернувся до них із промовою, поділившись думками щодо душпастирського шляху дієцезії. Зокрема Папа спинився на словах апостола Павла, звернених до учня Тимотея: «Нагадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі», — пише Vatican News.
Підтримувати полумʼя
«Що означає оживити? Павло звертається з цим закликом до громади, яка певним чином втратила свіжість своїх початків і душпастирський запал; у мінливих обставинах і з плином часу помітно певну втому, розчарування чи фрустрацію, певний духовний і моральний занепад. Тож Апостол каже Тимотею та цій спільноті: пам’ятай про оновлення дару, який ти отримав», — сказав Святіший Отець.
Слово, вжите в цьому тексті, означає «роздмухати жар» під попелом. «Також і щодо душпастирської мандрівки нашої дієцезії можемо сказати: полум’я горить, але його потрібно завжди роздмухувати заново», — додав Лев XIV. Бо те полум’я, яке є невід’ємним даром Святого Духа, належить підтримувати.
Пріоритет звіщення Євангелія
У цьому контексті Папа виокремив деякі аспекти душпастирського життя, першим із яких є звичайне душпастирство в парафіях.
Дякуючи священникам за ревну працю — часто позначену великими труднощами, але незначним визнанням, — Лев XIV зауважив, що ті труднощі є нагодою замислитися над викликами.
Є потреба «змінити напрямок», сказав Папа. Звичайне душпастирство, структуроване за класичною моделлю, зосередженою насамперед на гарантуванні уділення Таїнств, передбачає, що середовище якимось чином передає віру; але сьогодні ми є свідками «ерозії релігійної практики».
«Нагальним є, отже, повернутися до звіщення Євангелія: це пріоритет», — сказав Святіший Отець. Рим, як і всі великі агломерації, позначений мобільністю людей; тому «потрібно, щоби парафіяльне душпастирство повернуло благовість у центр, шукаючи шляхи та способи для того, щоб допомагати людям наново ввійти у спілкування з Ісусовою обітницею».
Також вимагає переосмислення християнське втаємничення, часто сформоване на основі шкільних ритмів, бо потрібно шукати нові способи передавання віри, за межами класичних шляхів.
Працювати разом
Другим аспектом, який виокремив Лев XIV у промові до римських священників, є необхідність вчитися працювати разом, у спільності.
«Щоб надати першочергового значення євангелізації в усіх її різноманітних формах, ми не можемо думати і діяти поодинці», — сказав він. Якщо в минулому парафія була пов’язана з територією, то сьогодні стилі життя змінилися — від стабільності до мобільності. Тому поодинока парафія неспроможна започаткувати «процес євангелізації, здатний охопити тих, хто не може гарантувати належну участь».
Це вимагає долати спокусу самодостатності, яка веде до перенавантаження та розсіювання сил, — щоби «дедалі більше працювати разом, особливо між сусідніми парафіями».
З уважністю до молоді
Врешті, ще одним аспектом є необхідність бути близькими з молоддю. Папа нагадав про те, що казав кілька тижнів тому учасникам пленарної асамблеї Дикастерію віровчення: чимало з сучасних молодих людей живуть без жодного посилання на Бога і Церкву.
«Тому необхідно зрозуміти і розпізнати глибокий екзистенційний дискомфорт, який їх сповнює, їхню розгубленість, їхні численні труднощі, а також явища, які втягують їх у віртуальний світ, і симптоми тривожної агресивності, яка іноді виливається у насильство», – сказав Святіший Отець.
Папа погоджується, що немає простих рішень, які дають негайні результати. Однак, наскільки можливо, «ми можемо слухати молодь, бути присутніми між ними, приймати, брати участь у їхньому житті».
«Оскільки ці проблеми стосуються різних аспектів життя — ми, як парафії, також стараймося вести діалог і взаємодіяти з місцевими інституціями, школами, фахівцями в галузі освіти й гуманітарних наук, а також з усіма, хто піклується про долю і майбутнє наших підлітків», — заохотив Лев XIV. Він скерував слова заохочення до молодих священників, які «на власному досвіді відчувають потенціал і труднощі свого покоління та цієї епохи».
фінансово.
Щиро дякуємо!
