У четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович звернувся до вірних зі словом підтримки. У своєму зверненні він подякував захисникам, говорив про рішення залишитися в Україні, про шрами війни та про надію, що не зводиться лише до земної перспективи.
«Дорогі брати і сестри, сьогодні — четверта річниця повномасштабної війни. Передусім хочеться подякувати всім тим, хто нас захищає. Багатьом, багатьом людям, які жертвують своїм життям. Тим, хто служить у різний спосіб: і в лікарнях, і в енергетиці, і в багатьох інших місцях», — сказав єпископ Радослав у коментарі СREDO.
«Я зараз на короткий час у Києві і можу сказати, що маю таке враження: Божий Дух якимось чином торкається дуже багатьох людей. У цих непростих, навіть жахливих умовах люди мають Духа. Мають внутрішню силу, мають оптимізм. Живуть тим, що є».
Він також звернув увагу на значення особистого рішення залишитися в Україні під час війни.
«Це також, як я собі пояснюю, рішення — рішення залишитися на Батьківщині, жити тут. Воно має значення, воно впливає на все те, що ми потім робимо. Навіть коли помиляємося, коли не все виходить, у цьому рішенні також є Божа благодать — що ми змогли його прийняти. Бути разом із народом, із Батьківщиною. Робити те, що можливе. Усе це має велику цінність. Таке життя на цій землі».
Окремо єпископ наголосив на духовному вимірі пережитого досвіду.
«Це також велика наука: на цій землі ми не знайдемо повного щастя й повної безпеки. Усе це відкриває нас на Того, Хто єдиний може дати нам підтримку і надію, — також у перспективі вічного життя. Бо немає іншої відповіді на це величезне страждання — і тих, хто загинув, і їхніх родин, і на саму смерть — як та, що існує вічне життя. Є вічне життя. На цій землі, особливо через війну, ми бачимо, скільки є несправедливості — також від своїх співгромадян. Водночас бачимо дуже багато людей, які відкриваються на Божу благодать і роблять багато добра — малого чи великого, але справжнього. Є й ті, які використовують війну, щоб їм було краще — по-людськи краще. Але вони сумні, нещасні. Їм радше слід співчувати, а не заздрити. Бо є також Божий суд».
Єпископ поділився також особистим пережиттям служіння в Україні.
«Хочеться сказати — і собі, і всім — слова відваги. Для мене також, як для когось, хто приїхав в Україну зовні, це є дар. Дар бути тут разом із людьми, переживати це разом. Це привілей. Це можливість нести Євангеліє. І тому хочу сказати всім, а передусім тим, хто вірить у Бога: це наша прекрасна місія — давати надію, яку дає нам сам Бог».
На завершення владика закликав не втрачати відваги.
«Нехай нас не покидає відвага. Ми з Богом. Ми не знаємо, що буде завтра, не знаємо, який ранок, можливо, підготували нам наші вороги на цю річницю. Побачимо, що буде. Але ми в руках нашого Отця — і не потрібно боятися».
Єпископ також говорив про досвід ран і втрат: «Також варто бути вдячними, навіть якщо це важко, адже майже кожен із нас має якісь шрами на своїй психіці чи на тілі — як знак того, що ми залишилися. Ми маємо також шрами на наших почуттях. І всі вони з нами надовго. Але всі вони можуть бути зцілені. Ці шрами подібні до шрамів, які Господь має на Своїх руках. І нехай це нас утішає: коли прийде Божий суд, це також матиме значення, бо ми зможемо показати Богові ці шрами».
На завершення владика уділив благословення:
«Нехай благословить усіх Бог Всемогутній — Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь».
Читайте також:
Єпископ Станіслав Широкорадюк: без Бога Україна не витримала б цієї війни
фінансово.
Щиро дякуємо!
