Вперше в Італії суд постановив, що дитина може мати трьох батьків: матір і двох татів, які проживають в одностатевому «шлюбі», легалізованому за кордоном.
Це рішення викликало загальнонаціональну дискусію не лише щодо меж сімейного права, але й щодо його суті, благополуччя дітей та щодо загрози, які «множинне батьківство» становить для суспільства.
Чотирирічний хлопчик народився й постійно проживає в Німеччині. Від самого початку його виховували двоє чоловіків — італієць та німець, — які перебувають у юридично визнаних у цій країні одностатевих стосунках. Його мати — жінка, яку обоє знали і яка вже має інших дітей. Дитина була зачата без штучного запліднення; хлопчика визнали і матір, і його біологічний батько, якому довірили дитину. Другий чоловік отримав право усиновити дитину в Німеччині — відповідно до місцевих законів, які дозволяють усиновлення одностатевим парам. Хлопчик має італійське прізвище, оскільки його біологічний батько прийняв його під час «шлюбу».
Історія
Розповідаючи про цю ситуацію, італійська щоденна газета «Corierre della Sera» повідомляє: «Обидва батьки просили, щоб німецьке усиновлення, яке підтверджує наявність трьох батьків у дитини, було зареєстроване також в Апулії, де другий батько вказаний у списку італійців, які проживають за кордоном». Однак муніципальне бюро реєстрації актів цивільного стану відмовилося зареєструвати імена обох татів, вважаючи, що усиновлення може включати «приховане» сурогатне материнство. Справа надійшла до Апеляційного суду в Барі.
Чоловіків підтримувала адвокатка Пасква Манфреді з організації з прав ЛГБТК+ «Rete Lenford». Вона довела, що сурогатного материнства — практики, забороненої також і німецьким законодавством, — не було. Вона також надала висновок, виданий німецькими соціальними службами, згідно з яким обидва батьки «здійснюють батьківські повноваження над дитиною, яка проживає з ними з народження», і що «дитина підтримує контакт з обома біологічними сім’ями, включаючи двох братів і сестер від однієї матері», оскільки «обидві сім’ї регулярно зустрічаються», хоча й живуть у різних містах.
Прецедент
Зрештою, Апеляційний суд Барі підтримав аргументи і зобов’язав визнати німецьке рішення відповідно до італійського законодавства, а також внести до італійського реєстру німецьке свідоцтво про народження, яке визнає трьох батьків. Адвокатка Пасква Манфреді зазначає, що «це рішення створює прецедент, який відкриває шлях до форм множинного та спільного батьківства: дитина може мати більше однієї батьківської фігури, якщо це відповідає її найвищому благу та ґрунтується на справжніх, прозорих і неексплуататорських емоційних стосунках».
Італійська адвокатка також визнала, що «в Німеччині, де сурогатне материнство заборонене, багато гомосексуальних батьків стали батьками саме таким чином» — тобто скориставшись згодою подруг, які готові народжувати дитину, щоби потім від неї відмовитися.
До переформулювання сім’ї
Рішення суду в Барі, яке юридично визнає, що дитина може мати трьох батьків, отримало широкий резонанс в Італії. Лівацькі медіа, які підтримують ЛГБТК+ спільноту, назвали це рішення новаторським. Щоденна газета «La Repubblica» назвала рішення суду «першим важливим кроком до юриспруденції, відкритої для цього типу сім’ї, що робить її нормальною».
Реакція низових мас в італійському суспільстві, відомому своєю відданістю сімейним цінностям, була прямо протилежною. Після рішення суду з’явився шквал коментарів на підтримку правди про сім’ю: «Є лише одна мати та один батько, і кожен, хто намагається переконати нас у протилежному, хоче зруйнувати сім’ю».
Коментуючи рішення суду, католицька асоціація «Pro Vita & Famiglia» заявила, що такі рішення призводять до «ідеологічних експериментів над дітьми» та подальшого демонтажу сімейного права. Міністр природного приросту та рівних можливостей Італії Євгенія Роччелла попередила, що ця справа прокладає шлях до постійного переформулювання батьківства. «Ідея сім’ї стає глибоко пораненою, її деконструюють», — сказала вона в ефірі телеканалу RAI. Євгенія Рочелла додала, що проблема не в двох батьках, а в тому, чи може сім’я складатися з трьох, чотирьох чи навіть п’яти батьків. Міністр наголосила, що основою сім’ї залишаються стосунки між батьком і матір’ю.
Забуте благо дитини
Долучаючись до дебатів, інформаційна агенція Італійської єпископської конференції SIR наголосила, що рішення суду в Барі порушує питання, які виходять за межі юридичної сфери. Основна увага приділяється не лише визнанню «нових сімейних конфігурацій», а й самому значенню батьківства, материнства та «блага дитини».
Агенція зазначає, що адвокат двох чоловіків говорив про «спільний батьківський проєкт» — так ніби це була «майже управлінська угода між сторонами, які мають спільну мету». Однак зачаття людської істоти — «це не проєкт між рівними. Це акт, який залучає глибокі антропологічні структури: статеві відмінності, спорідненість і походження. Говорити про ‘проєкт’ означає зміщення фокусу з дитини, яка приходить у світ без власного вибору, на дорослого, який бажає мати дитину. Дитина перестає бути даром і стає результатом планування. Це не просто лінгвістична помилка: це переосмислення акту продовження роду з точки зору суб’єктивної волі та згоди».
Агенція SIR зазначає, що біологічна мати, хоча й зазначена у свідоцтві про народження, на практиці вичерпує своє материнство вагітністю й пологами. «З юридичного погляду це не сурогатне материнство; але з антропологічного погляду різниця може бути ледь помітною. Маємо жінку, яка народила сина, призначеного для інших за попередньою домовленістю». Тому слушним буде таке запитання: «Чи це все зроблено в найкращих інтересах дитини — чи в інтересах дорослих?»
Сім’я не є довільним конструктом
Судова справа з Барі не поодинока: вона показує широку тенденцію до підриву фундаментальної структури спорідненості — мати, батько, дитина — в ім’я мінливих очікувань дорослих. Біоетика не може ігнорувати цю тенденцію ані легковажити її аргументи як суто релігійні. Треба заново замислитися над питанням, що означає зачаття людини, яку відповідальність це несе і чому саме структура сім’ї це не довільна конструкція, а відповідь, вироблена людським досвідом із плином часів, на глибокі потреби тих, хто приходить у світ.
Вчення Церкви противиться як практиці сурогатного материнства, так і будь-якому переосмисленню батьківства, яке відокремлює його від природного порядку та взаємодоповнюваності жінок і чоловіків. Катехизм Католицької Церкви наголошує, що сім’я, заснована на шлюбі жінки й чоловіка, становить фундаментальну соціальну спільноту, і найвище благо дитини має залишатися основним критерієм для всіх правових та соціальних рішень.
Лев XIV наголошує на вирішальній ролі сім’ї, яка створює зв’язки, — нагадуючи, що для кожної людини сім’я була першим центром соціального життя, де ми переживали, що без іншого немає «я». Папа також застерігає від індивідуалістичної культури, яка нібито дає більше можливостей життя і щастя, та зневаги до шлюбу й плідності. «Цьому обману споживацьких економік, у яких самотність стає бізнесом, потрібно протистояти культурою, яка цінує почуття і зв’язки», — сказав Святіший Отець. «Лише разом ми насправді стаємо собою».
фінансово.
Щиро дякуємо!
