Останній шлях Христа буде у Шаргороді

На Вінниччині розпочали будівництво 3-кілометрової Хресної дороги з каплицями та фігурами в натуральну величину.

Подібна Хресна дорога є в Кальварії, що в 40 кілометрах від Кракова. Відтепер таку ж святиню матиме й Україна, а точніше – це буде перша культова споруда такого масштабу на теренах колишнього Радянського Союзу. Чотирнадцять каплиць площею 30 квадратних метрів і шість метрів заввишки кожна, відповідатимуть стоянням Хресної дороги, будуть різні і матимуть реліквії. Так перша, яка відтворює стояння Ісуса перед Пилатом матиме 28 сходинок. Стільки ж, як було в палаці Понтія, і в кожну з обох боків вмонтують капсули із землею із святих місць Ізраїлю, де ступала нога Ісуса. Підніматися по цих сходах віруючі, на знак великої пошани, будуть на колінах, а повертатимуться, звичайно, іншими східцями. Хрест, який взяв Христос, буде з тих самих порід оливкового дерева, що й аналог. З Ізраїлю також привезуть терновий вінок сплетений з такого ж гілля, як мав Господь. Каплицю зустрічі Ісуса з жінками, що плачуть, передбачається оздобити іконами Матері Божої, визнаних Церквою, як чудотворні – Летичівська, Бердичівська, Ченстоховська тощо. Але ікони будуть не тільки католицькі, а й православні, зокрема Почаївська Божа Матір.

«Конфесії можуть бути різні, але Бог один і кожен, хто долучився до будівництва Святині, робить це для однієї мети і жертвує для одного Бога»,- пояснює спільне будівництво Хресної дороги різними християнськими конфесіями ініціатор зведення Святині Володимир Барецький. У Шаргороді є православний монастир й церква, католицький храм і синагога, але також міжконфесійна толерантність і повага, які були завжди.

«Хресна дорога, яку ми споруджуємо – це буде видимій знак побожності краю, відданості Христу»,- продовжує ініціатор будівництва, – «Ми хочемо зобразити тріумф Христа – смерть і воскресіння. Людина може прочитати багато книг й подивитись фільми про життя й останні дні Христа, але коли хоча б один раз сама пройде Його дорогою, зосередиться і переосмислить своє життя, хоча б одна людина (!), то справа, яку ми розпочали – не марна!».

Благословення на освячення наріжного каменю Святині Володимир Барецький разом із співідейником Володимиром Павельським та єпископом-помічником Одеської дієцезії Петром Мальчуком отримали у Папи.

«Як був останнього разу на аудієнції у Папи, я бачив який він задоволений, коли почув, що у Шаргороді будується така Святиня»,- пригадує Володимир Барецький,- «Для Папи це чудова звістка, адже в наш час багато костелів і монастирів просто закривається, а в нас споруджується нова Святиня».

Будівництво заплановане на 5 років. Вже минуло два. Наступного року каплиці накриють й будуть облаштовувати їх зсередини та займуться тротуарами, озелененням й електрифікацією комплексу. Споруди будуть освітлюватись вночі й не будуть зачинені наглухо. Різні ґрати з колосся та виноградної лози умовно відокремлюватимуть бажаючих помолитись. До ще недобудованої Святині влітку вже відбулось паломництво вірних.

«В давнину Церква визнавала для паломництва лише три місця у світі, – пояснює Володимир Іванович, – тому мені надзвичайно приємно, що ця Святиня буде саме в Шаргороді, адже наше місто вже можна назвати вінницьким Єрусалимом, а Єрусалим завжди був визнаним місцем паломництва для всіх християнських конфесій». Володимир Барецький переконаний, що кожна людина повинна хоча б раз в житті піти в паломництво.

«Ми зараз дуже демократичні: можемо поснідати в Києві, пообідати в Нью-Йорку, а повечеряти – в Одесі. Були б гроші. Але не будеш кожен день ікри їсти. Життя не тільки для того, щоб збудувати будинок і купити круту машину, бо все це – дочасне і минаюче. Треба усвідомлювати, що ми живемо не тільки на Землі. І кожен з нас зобов’язаний своїм життям, перш за все, Богу. Бо ми не приходимо у світ для продовження роду; так тварини народжуються. Людина – для вищої мети – розпізнання й виконання Божої волі. Нам 70 років розказували, що Бандера і Шухевич – вороги народу, а тепер вони – герої. Нас не вчили істинним цінностям, які незмінні. Нам не відкрили цінність життя і, що його варто цінувати. Якраз споруджена Святиня буде нагадувати про справжні, незмінні пріоритети».

Розмовляючи з підприємцями, які взяли на себе відповідальність будівництва каплиць, Володимир Іванович знаходив до них прості аргументи. Проживеш навіть сто років, а потім згадуватимуть ще на рік, по смерті, три, нехай десять. Зробивши свій вклад в Святиню, паломники молитимуться скільки стоятиме споруда, і нехай не будуть називати конкретних імен, але автоматично їх згадуватимуть перед Богом ангели на Небі.

«У Відні я бачив повчальний церемоніал. В одному із величних замків хоронять всю знать Австрії. Коли небіжчика привозять до воріт, виголошують, що прибув такий-то вельможа з довгим переліком титулів, а звідти відповідають, що не знають такого. Тоді титулів називають значно менше, але ворота відкривають лише після прохання слуги Божої такої-то впустити усередину,- розповідає Володимир Барецький, – Всі наші титули, заслуги й багатства будуть не потрібні після нашої смерті. Є цінніші речі за славу й багатство».

Імена кожного, хто долучається до спорудження Хресної дороги, потраплять на пам’ятну стіну Шаргородського храму. А найактивніші ще й отримають медаль «За особливі заслуги перед Шаргородщиною».