«Життя — ось ваше завдання, молодість — ось ваше завдання. Я, стара, слабка, старий лікар, хотіла б урятувати вашу молодість. Бо моя молодість була прекрасна!»
Приятелька св. Йоана Павла ІІ, доктор медичних наук, фахівець у галузі психіатрії, незламна захисниця людського життя, з заочним вироком смерті в концтаборі для жінок — Ванда Пултавска. Разом з чотирма іншими колишніми в’язнями Равенсбрюка вона була спеціальним гостем фіналу І Всепольського конкурсу «В колі концтабірної поезії та прози ув’язнених Равенсбрюка» у Руді Сілезькій.
Я не втратила свободи
Гітлерівські медики проводили на ній псевдонаукові дослідження — робили хірургічне скалічення кінцівок. Вона не знала, чи доживе до наступного дня. Сьогодні, понівечена цими «експериментами», як і хворобами і звичайною старістю, вона не припиняє радикально висловлюватися по стороні життя і святості.
— Усвідомлення близької смерті — єдиний спосіб зрозуміти сенс життя, бо людина живе для того, щоби померти. Людське життя не має іншої скерованості. І йдеться про те, щоби смерть була гарна і все життя, цей шлях до смерті, теж був гарний, — сказала доктор Ванда під кінець свого виступу.
Пултавска, як і інші жінки-в’язні, потрапила до концтабору за конспіративну діяльність. Вона знала, якими будуть наслідки цього.
— Я була ув’язнена й ні на мить не втратила свободи, бо ніколи не робила нічого всупереч собі самій та всупереч цінностям, які ми виражали. Я була готова до того, що, можливо, піду на смерть, — просто сказала вона.
Однак вразило її щось інше: коли спекотного серпневого дня 1942 року її, разом з іншими польками, привели в операційну залу.
— Наді мною схилився лікар, чиє обличчя — пристойне обличчя — пам’ятаю донині. (…) Сказала йому, що я не піддослідний кролик.
Тоді почалася історія нелюдських експериментів, яка, на переконання пані Ванди, не завершилася донині.
— За ті операції гітлерівці дістали смертний вирок, а сьогодні дозволено проводити операції на людях, на малих дітях, можна маніпулювати святими клітинками людського тіла, що призначені для життя, і маніпулювати малесеньким, живим дитям. (…) Ви повинні змінити цю цивілізацію! — сказала колишня піддослідна до молоді, зібраної в Руді.
Бракує краси
Цитуючи св. Йоана Павла ІІ, свого друга, пані Ванда сказала, що папа, прагнучи змінити цивілізацію смерті на цивілізацію життя, розраховував на молодь. «Він казав: ви — моя надія, ви сіль землі, не задовольняйтеся пересічністю, прагніть до ідеалу, вимагайте самі від себе. Це також послання моє і моїх колег, які тут сидять у першому ряду. Я говорю від їхнього імені».
Доктор Пултавска, слідом за святим папою, ствердила, що світові бракує мудрості й краси. Молодим вони показала два шляхи: приклад тих, хто не боявся йти на смерть за інших, і гестапівців, які безкарно вирішували долю життя і смерті інших. Вона зазначила, що людину завжди потрібно сприймати як когось гідного поваги та любові, а не як річ, якою можна гратися. «Тепер же, на жаль, у нашій країні жіночність — нелюдська; жінки, які виступають за право на аборт, за право убивати дітей; і мужність нелюдська, чоловіки агресивні, є сцени такі само гидкі, як і в Равенсбрюку», — гірко сказала вона.
Молодь, за думкою св. Йоана Павла ІІ, має конкретні обов’язки, нагадала пані Ванда. Вона переконувала слухачів, що вони — не абихто. «Людське тіло — святе, створене Богом, душа людська — свята, створена Богом для святості, — сказала вона. — У найгірших умовах, там, у таборі, можна було дати іншій людині усмішку, і обійми, і підвести її, і втішити…»
Доктор Ванда пояснювала, що потрібне не так знання, як мудрість, здатність вибирати те, що справжнє і гарне.
— Життя — ось ваше завдання, молодість — ось ваше завдання. Я, стара бабця, старий лікар, хотіла б урятувати вашу молодість. Бо моя молодість була прекрасна!
Йоанна Юрошек, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
