По обіді передостаннього дня перебування у Парагваї Папа зустрівся з представниками суспільних організацій.
Однак по дорозі на це зібрання Франциск затримався ненадовго у парафії св. Рафаїла, на околиці Асунсьйона. У цій парафії діє осередок допомоги, заснований о. Альдо Тренто, місіонером Братства св. Карла Борромео. Цей осередок складається з дому для термінальних хворих (в останній стадії хвороби), школи для 200 дітей, госпісу для дорослих і дому для неповнолітніх матерів. Святіший Отець зійшов там на хвилинку з папамобіля, щоб привітатися з хворими та покинутими дітьми.
Коли Папа прибув до Палацу спорту Леона Кандоу, де відбулася зустріч із представниками суспільних організацій з усього Парагваю, в залі запанувала ейфорія, просто неописувана радість. Франциска привітав дитячий оркестр. Емоції та сльозі від зворушення було видно в очах багатьох людей. Навіть після того, як Папа вже пройшов на підготовлене для нього місце, довго не вдавалося заспокоїти присутніх, які продовжували вигукувати вітання.
Єпископ Адальберто Мартірес Флорес, вітаючи Папу, звернув увагу, зокрема, на факт, що в залі знаходяться представники близько 2600 різних товариств і союзів: суспільних, церковних, наукових та неурядових, як і організацій селян і тубільних народів. За часів Йоана Павла ІІ на подібній зустрічі не було навіть 10% цих організацій — а це означає, що після періоду диктаторського правління громадянське суспільство зуміло плідно організуватися.
Потім Папі показали спеціально підготовлений музично-балетний спектакль на тему життя св. Франциска. Провідною думкою вистави взято «Заспів сонцю» Бідняка з Ассизі. Папа був відверто зворушений цією виставою, всміхався і часто аплодував артистам. Завершенням спектаклю був фрагмент симфонії Бетховена, славетна «Ода радості». Сердечні обійми Папи з актором, який виконував роль св. Франциска, були сповнені емоцій.
Потім Папі ставили запитання: від молоді, тубільних народів, селян, підприємців, самоуправління. Запитання стосувалися, зокрема, того, як серед соціальної нерівності, за крищучого рівня бідності й корупції, збудувати царство братства, справедливості, миру та гідності для всіх. Поки йому ставили запитання, Франциск робив нотатки, що означало, що він, швидше за все, відійде від заготовленого тексту виступу. Так і сталося. Значною мірою спонтанна промова Папи, що потрапляла просто до серця слухачів, підігріла й без того вибухову атмосферу радісної зустрічі. Частина зауважень стосувалася щоденного життя, також і політичного, що набувало непересічної гостроти з огляду на присутність у залі президента країни та членів уряду. Сповнені ентузіазму учасники зустрічі що кілька речень переривали слова Папи гучними оплесками.
Посилаючись на поставлені запитання, серед численних інших питань Франциск порушив тему запалу молоді, її стурбованість справедливістю, миром та гідністю для всіх. Папа зазначив, що молодість є часом високих ідеалів. Тому важливо, аби молодь відчувала, що істинне щастя досягається в боротьбі за більш братерський світ.
«У Парагваї багато молоді, й це велике багатство, — говорив Папа. — Тому я вважаю: перше, що потрібно робити, це не допустити того, аби ця сила вичахла, аби це світло, що у ваших серцях, згасло, і вийти супроти ментальності, що наростає, бо вона вважає даремним і безглуздим прагнення до того, що має цінність. “Ну вплутуйся в це, ні, з цим нічого не вдасться зробити” — ментальність, яка прагне йти далі, сприймається як абсурдна. Боротися за щось, боротися за когось. Таким є покликання молодих, і не бійтеся кинути на терези все. Грайте чисто, грайте на все. Не бійтеся дати з себе те, що найкраще. Не шукайте швидких вирішень, аби уникнути втоми і боротьби. Не дайте перекупити себе оцінкам і поглядам, які так легко виникають. Вочевидь не провадьте цієї боротьби самотужки. Намагайтеся розмовляти, слухайте розповіді про життя, про історію, розповіді старших людей і своїх дідів, які мають мудрість. Призначайте багато часу для слухання всього, що добре і чого вас можуть навчити. Вони — стражі духовного спадку віри й цінностей, які формують народ і освітлюють шлях».
Інше порушене питання стосувалося діалогу як засобу консолідації народу; діалогу, в якому було би місце для всіх.
«Діалог — справа вочевидь нелегка, — відповів Папа. — Існує ще й діалог-театр, тобто ми показуємо діалог, граємося в нього, а потім розмовляємо поміж собою окремо, тільки між собою, і те вже забуто. Діалог має іти відкритий, розумієте? Якщо у діалозі ви насправді не входите у те, що відчуваєте, про що думаєте, і не зважуєтеся вислухати іншого, допасувати думки до того, про що будете розмовляти, то діалог нічому не служить. Це тільки видимість. Правда така, що діалог — нелегкий, що треба подолати чимало труднощів, і часами видаватиметься, що ми включаємося у справи дедалі важчі. Аби провадити діалог, обов’язковою є міцна позиція, автентичність. Наприклад, я маю на увазі наш діалог, міжрелігійний, у якому ми розмовляємо, представляючи різні релігії. Інколи ми зустрічаємося, щоб поговорити й викласти наші погляди. І кожен говорить із перспективи своєї автентичності. Я буддист, я лютеранин, я православний, я католик. Кожен говорить про свою автентичність. А нею не торгують. Отже, аби був діалог, доконечна є фундаментальна база. Яка, відповідно, є автентичність держави? Говориться про суспільний діалог, про любов до батьківщини. Батьківщина на першому місці, а допіру потім мої інтереси! Батьківщина — перша! І це також автентичність».
Франциск відповів також на запитання стосовно вбогості, як із радістю прийняти вбогих і будувати суспільство, що буде менше відкидати.
«Основоположний вимір підтримки убогих, — сказав Папа, — знаходиться в тому, як ми їх сприймаємо. Тут не допоможе ідеологічний погляд, який провадить до використання бідних для політичних цілей чи особистих благ (пор. «Evangelii gaudium» 199). Ідеології погано закінчуються, нічому не служать. Ідеології мають до народу стосунок або неповний, або хворий, або поганий. Вони не сприймають народу. Тому потрібно дивитися на минуле століття. Як закінчили ідеології? Диктатурами — завжди, завжди! Вони думають за народ, але не дозволяють думати народові. Як сказав той гострий критик ідеології, коли йому сказали: так, але ті люди мають добру волю й хочуть щось зробити для народу. Так, так, так, уче для народу, але нічого — з народом. То все ідеології. Аби плідно шукати блага особи, треба насамперед піклуватися про неї; говорю тут про бідняків — оцінити їх у їхньому власному благові. А справжнє цінування вимагає готовності вчитися від убогих. Вни багато чого можуть навчити, коли йдеться про людяність, добро, самопожертву, солідарність. Ми, християни, маємо ще й понад це важливу причину любити бідних і служити їм, оскільки в них знаходимо обличчя й тіло Христа, який став убогим, аби нас своєю бідністю збагатити (пор. 2 Кор 8, 9)», — зазначив Папа.
Говорячи про економіку, Франциск підкреслив, що в економічних планах не можна виключати нікого. Тому що виробництво благ повинне бути скероване насамперед на спільне благо.
«Люди, покликані займатися економічним розвитком, мають за завдання чувати над тим, аби він завжди мав людське обличчя. Економічний розвиток повинен мати людське обличчя. НІ економіці без обличчя! І то в їхніх руках лежить можливість запропонувати праю багатьом людям і дати цим самим надію численним сім’ям. Принести хліб додому, гарантувати дітям дах над головою, надати охорону здоров’я та освіту — ось основоположні виміри людської гідності. І підприємці, політики, економісти повинні дозволити, щоб бідні могли від них цього вимагати. Прошу вас не піддаватися ідолопоклонницькій економічній схемі, яка кладе людські життя на вівтар гроша й прибутку». Папа згадав також і те найбільше єзуїтське місійне діло, яке народилося саме на цій землі, — так звані «парагвайські реколекції».
«Парагвай у світі слушно відомий із того, що був землею, на якій розпочалися відновлення — один із найцікавіших досвідів євангелізації та суспільної організації в історії. Євангелії було там душею і життям спільнот, у яких не було голоду, не було безробіття ані безграмотності, ні утиску. Цей історичний досвід вчить нас, що нині також можливе суспільство більш людське. Ви тут при його коренях. Це можливо» Коли існує любов до людини й воля служити їй, то можна створити умови, аби всі мали доступ до необхідних благ, не відкидаючи нікого. Треба шукати, в кожному випадку, вирішення через діалог», — сказав Папа.
Після папського виступу далі тривав фестиваль молодіжної радості, зі співами й танцями. На завершення Франциск отримав від маленької дівчинки оригінальний подарунок: скрипку, яку бідні виготовили з утилю.
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
