І досі від берегів Генісаретського озера рибальські човни «відчалюють на глибину» (фото з сайту www.lifeintheholyland.com)
Лк 5,1-11
«Відчали на глибінь!» – розуміємо, що ці слова Ісуса звернені не тільки до Петра, а й до кожного з нас, і закликають вони нас не до риболовлі, а до справжнього, глибокого християнського життя. На жаль, ми часто воліємо «плавати на мілині» – де спокійніше й безпечніше. Але без ризику глибини не може бути справжнього християнського життя. І це стосується багатьох його сфер.
Передусім – нашого розуміння віри. Нерідко воно закінчується на «катехизмі для дітей». Гадаємо, що знання Десяти заповідей та деяких істин віри цілком достатньо, щоб бути добрими християнами. Боїмося пізнати великий спадок, залишений патріархами і пророками, Отцями і Вчителями Церкви. Боїмося ставити запитання і шукати на них відповіді. Чи просто ліньки взяти до рук книгу давньої мудрості, а чи боїмося знайти в ній щось, що заставить задуматися, засумніватися? Щось, що може знищити нашу «просту» віру?
А як виглядає наше духовне життя? Як виглядає наша молитва? Чи достатньо для доброго християнина помолитися вранці і ввечері, а в неділю піти до церкви? Можемо тільки дивуватися святим містикам, для яких кожна хвилина була духовним життям, а кожне їхнє слово – молитвою. Молитва залишається для нас «християнським обов’язком», деколи дуже тяжким, але ніколи не стає пригодою, що відкриває нам незнані глибини як нашого власного внутрішнього життя, так і глибини самого Бога.
Заповідь любові до ближнього також дуже часто є для нас тільки обов’язком бути милосердним до вбогих. Але любов – це не тільки милосердя, а ближній – не завжди вбогий. Що з нашими справжніми почуттями? Так, відкривати душу перед іншою людиною небезпечно. В душу можуть наплювати, а слабкості наших почуттів використати проти нас. Отож боїмося довіряти людям, а про любов навіть мови нема.
«Відчали на глибінь!» – заклик для кожного з нас. Як ми відповімо на нього – вирішувати тільки нам самим. Але кожен з нас повинен знати, що справжнє християнське життя, справжня духовна пригода – тільки там, на глибині, і тільки звідти ми можемо принести справді духовні плоди.
Іриней Погорєльцев ОР
Усі ми говоримо про Божу любов та Його Милосердя. Але в чому вони проявляються? Чи ми справді бачили Його любов, чи вона торкнулася нашого серця? Людина, яка переживає кризу, може сказати, що Бога немає, бо її життя таке тяжке й невдале, – і не помітити, що Бог будує свою Любов саме на руїнах.
Одна з неофіток у дні кризи пішла працювати продавцем до маленького парфумерного кіоску. Хазяїн його був на межі банкрутства: якщо мав виручку в 50 грн за день, то й добре. І от релігійна особа через свою безвихідь іде у найми – заробляти хазяїну гроші. Перехрестилася на очах усього базару, помолилася… Під кінець дня вона збільшила прибуток від 50 до 300 грн., і так було щодня. Для неї це було доказом присутності Христа у парфумерному «човні». Для хазяїна ж вона стала знаряддям здобування мамони. Коли жінка зауважила, як сприймається Божа благодать, то покинула цю працю. Бо цей чоловік не оцінив, яким чином його майже зруйноване підприємство набуло сили. Він не побачив за мамоною діяння Божої любові в його житті. Просто використав Божу міць.
Погляньмо на Симона – простого рибалку, який теж мав заробляти на життя. Він, після щедрого улову, який забезпечив Йому Ісус, ставши в його човен, – кидає свою працю і на слово Ісуса слідує за Ним. Бачимо, що простий чоловік, неосвічений, напевно небагатий – оцінює Боже діяння у своєму житті і слідує за Його Словом. Бо серце цього рибалки марило про скарб вищого ґатунку: тобто про Небесний. А заможний юнак, як пам’ятаємо, не ризикнув відмовитися від земного скарбу – чим до речі, засмутив Ісуса.
Можу навести образ: священик у «човні» нашого життя; священик, який користується неабияким успіхом в оточуючих. Його хвалять, дивуються, як такий чоловік міг «загубити своє життя», вибравши шлях богопосвяченості, та ще й в такій убогій країні. А він сказав: «Бог вас любить. І це доводить той факт, що я, який міг вибрати ліпшу країну або ліпше життя, – стою перед вами і є з вами2.
…До речі, після відходу віруючої продавщиці хазяїн того парфумерного «човна» збанкрутував.
Ірина Островська
фінансово.
Щиро дякуємо!
