Нехай усе в мені буде Твоїм

Роздуми над Словом Божим на середу XXVI звичайного тижня, рік І

Це Євангеліє — про умови покликання, про те, як треба бути учнем Ісуса. Звісно, можна сказати: «Це для священників, ченців, черниць! Що мені до цього?» Але ні — це Слово звернене до всіх, а не лише до якоїсь групи “привілейованих”. Всі мають навіть «зненавидіти себе», як сказав Ісус. А тим більше всі повинні вміти правильно ставитися до матеріальних благ, до інших людей та до свого минулого — саме на ці три аспекти вказує Ісус у сьогоднішньому Євангелії.

Священникам та богопосвяченим особам це простіше — вони вже зробили свій радикальний вибір. А це Євангеліє в усій своїй гостроті звучить саме для мирян. Бо замислимось: де серед моїх грошей та власності, де у моїй сім’ї та знайомих знаходиться Бог? Перед ними чи після них? Що я ціную більше, що люблю більше? А моє минуле — відпускає воно мене слідувати за Ісусом? Питання не банальні і ставлять кожного християнина перед лицем таких радикальних вимог Ісуса.

Ісусе Христе, мій Вчителю, хочу йти за Тобою, щоб Ти був на першому місці: у моїй сім’ї, у моєму житті, серед усього, що маю. Нехай все в мені буде Твоїм!