Греко-католицький календар:
Чудо арх. Михаїла; мучч. Євдоксія й ін.
Апостол
2 Кор. 12, 10-19.
10. Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний. 11. Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо. 12. Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах. 13. Чим бо ви були менші від інших Церков, – хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду! 14. Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям. 15. Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений? 16. Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом. 17. Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав? 18. Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами? 19. Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.
Євангеліє
Мр. 4, 10-23.
10. А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. 11. І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, 12. щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось." 13. І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14. Сіяч сіє слово. 15. Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, – зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. 16. Так само посіяне на каменистому ґрунті, – це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, 17. але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. 18. Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20. А що посіяні на добру землю, – це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше." 21. І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? 22. Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявніс
фінансово.
Щиро дякуємо!
