Наприкінці екуменічного богослужіння, що відбулося 31 жовтня 2016 р. в лютеранському кафедральному соборі в Лунді (Швеція), Папа Франциск і єпископ Муніб Юнан, президент Всесвітньої лютеранської федерації, підписали спільну декларацію.
Ось її повний текст.
СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ
з нагоди спільного католицько-лютеранського спогадування Реформації
Лунд, 31 жовтня 2016
«У мені перебувайте, а Я — у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме на виноградній лозі, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені» (Йн 15, 4).
Із вдячними серцями
Цією спільною Декларацією висловлюємо радісну вдячність Богові за ці хвилини спільної молитви в катедральному соборі Лунду, якою розпочинаємо рік, в якому споминаємо п’ятсотріччя Реформації. П’ятдесят років постійного і плідного екуменічного діалогу між католиками й лютеранами допомогли нам подолати багато відмінностей і поглибити зрозуміння та довіру між нами. Одночасно, ми наблизилися одні до одних через спільне служіння ближньому, часто в обставинах страждання й переслідування. Через діалог і спільне свідчення ми вже не чужі одні одним. Більше того, ми навчилися, що те, що нас єднає, є більшим від того, що розділяє.
Від конфлікту до сопричастя
Хоча ми щиро вдячні за духовні й богословські дари, отримані завдяки Реформації, однак визнаємо і оплакуємо перед Христом той факт, що лютерани й католики поранили видиму єдність Церкви. Богословські відмінності супроводжувалися пересудами й конфліктами, а релігія використовувалася в політичних цілях. Наша спільна віра в Ісуса Христа й наше хрещення вимагають від нас щоденного навернення, завдяки якому ми відкидаємо історичні сварки і конфлікти, які стоять на перешкоді послузі примирення.
Хоча минуле неможливо змінити, та можна змінити те, що пам’ятається і як воно пам’ятається. Молімося за зцілення наших ран і пам’яті, що затьмарюють наше бачення одні одних. Категорично відкидаємо всіляку ненависть і насильство, минулі й теперішні, особливо скоєні в ім’я релігії. Сьогодні слухаємо Божий наказ відкласти будь-які конфлікти. Визнаємо, що завдяки благодаті ми були визволені для того, щоб прямувати до сопричастя, до якого Бог постійно нас кличе.
Наша залученість у спільне свідчення
Виходячи поза ті історичні події, що тяжіють над нами, зобов’язуємося спільно свідчити милосердну Божу благодать, об’явлену у розп’ятому й воскреслому Христі. Усвідомлюючи, що те, якими є наші стосунки, формує наше свідчення про Євангеліє, зобов’язуємося ще більше зростати у сопричасті, вкоріненому в хрещенні, намагаючись усувати перешкоди, які ще залишилися і заважають нам досягнути повної єдності. Христос бажає, щоб ми були одно, аби світ увірував (пор. Йн 17, 21).
Чимало членів наших спільнот тужать за приступанням до Євхаристії при одному вівтарі як за конкретним вираженням повної єдності. Ми відчуваємо біль тих, які ділять разом усе своє життя, але не можуть розділити відкупительної присутності Бога в Євхаристійній трапезі. Визнаємо нашу спільну душпастирську відповідальність за те, щоб дати відповідь на духовні спрагу й голод нашого люду, щоб бути одним у Христі. Палко прагнемо, щоб ця рана на Христовому Тілі була зцілена. Такою є мета наших екуменічних зусиль, які бажаємо прискорити, також оновивши нашу участь у богословському діалозі.
Молімося до Бога, щоб католики й лютерани зуміли разом бути свідками Євангелія Ісуса Христа, заохочуючи людство почути й прийняти добру новину про відкупительне діяння Бога. Молімося до Бога про натхнення, заохоту й сили для того, щоб ми могли стати пліч-о-пліч у служінні, захищаючи гідність і права людей, особливо, бідних, трудячись задля справедливості й відкидаючи будь-які форми насильства. Бог кличе нас ставати ближніми для тих, які прагнуть гідності, справедливості, миру й примирення. Зокрема, сьогодні підносимо наш голос за те, щоб покласти край насильству й екстремізму, які атакують багато країн та спільнот та безліч наших сестер і братів у Христі. Закликаємо лютеран і католиків спільно трудитися над тим, щоб приймати чужинців, поспішати з допомогою тим, які змушені втікати через війни та переслідування, захищати права біженців і тих, хто шукає притулку.
Більше ніж будь-коли досі, ми усвідомлюємо, що наше спільне служіння у світі має поширитися на все створіння, яке страждає від визискування та наслідків ненаситної жадібності. Визнаємо право всіх майбутніх поколінь втішатися світом, Божим ділом, в усьому його потенціалі й красі. Молимося за переміну сердець та умів, яка провадить до сповненої любові та відповідальної турботи про створіння.
Одне в Христі
За цієї слушної нагоди висловлюємо нашу вдячність тут присутнім братам і сестрам із різних всесвітніх християнських об’єднань та асоціацій, що єднаються з нами в молитві. Заново зобов’язуючись переходити від конфлікту до сопричастя, чинимо це як члени одного Христового Тіла, до якого ми включені через хрещення. Запрошуємо наших екуменічних партнерів пригадувати нам про наші зобов’язання та підтримувати нас. Просимо їх неустанно молитися за нас, прямувати вперед разом із нами, підтримувати нас у дотримуванні молитовних зобов’язань, які ми сьогодні висловили.
Заклик до католиків і лютеран усього світу
Закликаємо всі католицькі й лютеранські парафії та спільноти до сміливості й креативності, аби були радісними й сповненими надії у своїй залученості, аби продовжували великий шлях, що на нас чекає. Замість конфліктів у минулому, Божий дар єдності між нами повинен керувати нашою співпрацею та поглиблювати нашу солідарність. Наближаючись до Христа у вірі, разом молячись та слухаючи одні одних, живучи Христовою любов’ю у наших взаєминах, ми, католики й лютерани, відкриваємося на силу Триєдиного Бога. Вкорінені у Христі й даючи Йому свідчення, поновлюємо нашу рішучість ставати вірними провісниками безмежної любові Бога до всього людства.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
