Віз із вугіллям під’їжджає під господу. Візниця гукає: «Я привіз вугілля!», а кінь на це: «Ага, ВІН привіз…»
Ми — чемпіони світу у стрижці купонів за те, що з нами зробив Бог. То Він дає нам сферу впливу. На Церкву, середовище, найближчих. Ми оглядаємо себе у дзеркалі, притримуючи нарцисистичне вищирення зубків (ми ж молимося достатньо довго, аби знати, що так не годиться) і готуючи свій коронний номер: ударяння в груди плюс рецитація «ми слуги недостойні». Ми такі горді своєю покорою…
Я багато думав про це під час конференції «Серце Давида». Оповідь про найбільшого царя в історії Ізраїлю — це ж, зрештою, напрямок від пасовиська до палацу, а феномен Давида полягав у тому, що він це прекрасно усвідомлював. Я трохи бачу себе в цій історії.
Я написав «Радикальних» — переламне для багатьох людей свідчення навернення рок-музикантів, якими раніше бабці лякали своїх онуків. Раніше бо я не знав цих людей. Книжка постала не тому, що я мав чудову інтуїцію. Вона виникла, бо Він так хотів. Коли я їхав до Рибна, аби як перший журналіст поговорити з новим, пророчо описаним у «Щоденнику» згромадженням, то поняття не мав, що то за «сестри-мухоморки». Я ступив на нову територію тому, що Він так хотів.
Знаєте, якою була моя перша реакція після написання «Радикальних»? Я перевіряв у найближчому супермаркеті, чи на диску «Армії» або 2 Тим 2,3 є вітання для Мартіна Якимовича. Є? Уфф… Цікаво! Я ж офіційно робив це все для слави Божої…
Учора ми попрощалися з зальчиком, у якому молитися довгі роки. Стало приходити так багато людей, що ми мусимо змінити місце зустрічей спільноти. Однак я прекрасно знаю, як виглядають молитви, на які приходять тільки троє людей… Сьогодні все це розкрутилося на такий рівень, що ми ледве за всім встигаємо. Завтра можемо виявитися бідарями. Може прийти п’ять тисяч осіб — а можемо зникнути з мапи.
— Ми як віслючок, на якому Господь Ісус в’їжджав до Єрусалима, — почув я колись від домініканок зі св. Анни. — Найважливіші речі діються понад нашими головами. Інколи ми відчуваємо на своїх плечах тягар, але й знаємо, кому саме співають «Осанна».
Мартін Якимович, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
