Роздуми до Слова Божого на IV неділю Великого Посту (Laetare), рік А
Того часу Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. Здається, нічого надзвичайного у тому, що Ісус когось побачив; однак — це перша дія Ісуса Христа у цьому епізоді. Саме Бог — Перший, Хто бачить. Слова з книги Буття в описі створення світу: І побачив Бог — повторюються наче приспів та зaвершуються в останньому вірші: І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре (Бут 1, 31). Тільки Бог, котрий сотворив усе, бачить усе.
Сьогодні в Євангелії Ісус представлений як той, хто насправді бачить. Для порівняння: учні, інші люди і фарисеї бачили тільки гріхи й постійно про це говорили. Христос же прийшов у світ, як світло, щоб ВИЯВИТИ усі діла Божі, які ми перестали бачити. Свою місію Ісус називає днем: доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав. Тобто ДЕНЬ — це все життя Божого Сина, коли Він працює разом з Отцем у Святому Дусі. Це той єдиний день, що постійно триває; день, про який дослівно сказано: і був вечір і був ранок — день єдиний (Бут 1, 4).
Акт сотворення нагадує також дивна дія Ісуса: Він плюнув на землю, зробив грязь зі слини й помазав нею очі сліпому. Така дія звичайного лікаря тільки більше нашкодила б хворому на очі. Однак Ісус звільняє від сліпоти через послух Його слову: «Піди вмийся в купальні Силоам!» — що у перекладі означає Посланий.
Прозріння приходить від Отця через посланого Ним Сина. Коли ми послушні слову Месії, в наше життя входить Боже світло. Згадаймо, які були перші слова Бога у Біблії? Перше, що промовив Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. Справжнє світло — це світло Божого слова, за яким ми йдемо. Саме це сталося зі сліпим від народження: Як же тобі відкрилися очі? — питалися сусіди і ті, хто його бачив раніше. Він відповів: Чоловік, котрого звуть Ісус… СКАЗАВ мені: «Іди в Силоам і вмийся». Тож я пішов, умився і прозрів. Тут одразу помітні повний послух і цілковита відповідність між словом Ісуса і діями сліпого.
Подібне діялося колись у Єгипті. Господь вивів свій народ у ніч визволення із неволі Єгипту, який був покараний дев’ятою карою — темрявою (Вих 10, 21-29). Бог вів свій народ через пустелю навіть уночі, у вогняному стовпі. Так зростала віра Ізраїля у Бога, що освічує і провадить до вільності.
Віра сліпого від народження, що став зрячим, теж постійно зростала. Саме віра, яка є послухом у дорозі крокування за Господом, спонукала його шукати відповіді на два найважливіших запитання щодо Ісуса Христа: Хто ВІН? І де ВІН? Спочатку він засвідчує перед іншими про того, Хто відкрив йому очі: чоловік, котрого звуть Ісус. А далі поступово визнає в Ісусі пророка, учителя, людину, послану Богом, Сина Людського.
Повнота ж віри настає тоді, коли сам Ісус нас знову віднаходить, кажучи: І ти Його бачив, оце ВІН говорить з Тобою. Він же сказав: Вірю, Господи! — і вклонився Йому.
Повний зріст віри був осягнутий серед переслідування, допитів, відречення з боку родини, вилучення зі спільноти «зрячих». Такі переслідування неминучі на шляху віри до Ісуса Христа; однак тим яскравіше і ясніше вони дають змогу свідчити про Нього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
