Зв’язок із Богом через Провидіння

Роздуми над Словом Божим на четвер IV звичайного тижня, рік ІІ

В тому, з якими настановами Ісус посилає апостолів проповідувати Євангеліє, можемо побачити, наскільки для Нього важлива справа поширення Євангелія — Доброї Новини. Ісус посилає апостолів до Вибраного народу. Спочатку Добра Новина має бути поширена серед того народу, з яким уклав Союз Його Отець.

В проголошені Доброї Новини дуже важлива довіра до Божого Провидіння : «тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини» (Мк 6, 8-9), адже ця справа особлива для Бога і Він особливо дбатиме, щоб тим, які її виконують, нічого не забракло (пор. Мт 6, 25нн). Бог дбає про тих, кого сам посилає, як про самого себе. З іншого боку, можемо зауважити, що особлива довіра Божому Провидінню є одним зі знаків автентичного Божого посланця.

Цікавим є також і останнє застереження щодо людей, які не приймуть посланців, а отже — і Євангелія: «І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ваших ніг — їм на свідчення» (Мк 6, 11). Будь-який дар, прийнятий від людини апостолом, це знак прийняття на себе певного обов’язку щодо цієї людини. Це випливає із закону загальної справедливості. Господь знімає з посланців усіляку відповідальність за людину, яка добровільно відкинула Боже слово і Божу благодать.