Знущання з Христа

Вояки повели Його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на Нього та й почали Його вітати: Радуйся, царю юдейський! І били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, поклонялись Йому
(Мк 15, 16‑19)

Серед усіх релігійних орденів саме домініканці приділяють чи не найбільшу увагу візуальному образові, сприймаючи його як посередника у медитації, молитві та навчанні. Зокрема, у келії кожного брата, крім ліжка, стола та клячника, обов’язковими були фрески зі сценами життя Спасителя, йдеться у матеріалі Indian Catholic Matters.

В Ордені проповідників віднайшов своє місце і реалізував талант Ґвідо ді П’єтро, більше відомий як Фра Анджеліко. Це ім’я він отримав уже по смерті, адже, за свідченнями сучасників, був «був простою і вельми праведною людиною та творив із великою майстерністю й побожністю — митець ніколи не брав до рук пензля без молитви, також плакав кожного разу, коли зображав хрест Спасителя».

1453 року Козімо Медічі, найбагатша людина Європи того часу, зробив щедру пожертву на відновлення монастиря та церкви св. Марка у Флоренції. Фра Аджеліко доручили намалювати образ для головного вівтаря і прикрасити стіни храму та монастиря.

Фреска, про яку далі піде мова, — «Знущання з Христа». Вона розміщена на Західному коридорі монастиря.

У центрі композиції автор зобразив Христа у білих шатах, який воссідає на червоному престолі. У руках Він тримає тростину і камінь, що нагадують скипетр і державу — атрибути царської влади. Праворуч від Ісуса — Пресвята Діва. Марія відвертає погляд, адже не може дивитися на приниження свого Сина. Вона дивиться зі смиренням додолу, приймаючи все, що приготувало Божественне Провидіння. Ліворуч від Господа Фра Аджеліко зобразив св. Домініка; над його головою — зоря, що символізує світло Святого Духа. Святий занурений у читання Біблії, і ми розуміємо, що вся картина — це його роздуми над мукою Спасителя, зі Слова Божого виринає образ, який ми бачимо.

Очі Христа зав’язані білою прозорою тканиною, і це дозволяє нам побачити й спробувати збагнути, що пережив Спаситель. Червоний колір трону символізує муку Ісуса, зелене тло за Ним говорить про надію воскресіння. Ми не бачимо солдат, які глумилися з Христа. Художник показав лише долоні, готові завдати удару; він зобразив також голову кривдника, який плює на Спаса, знімаючи капелюха. Інша рука за допомогою палиці одягає Йому на голову тернову корону. Вона символізує людську природу Ісуса, а золотий хрещатий німб довкола голови — Його божественну природу та все, що Господь зробив задля спасіння людства. Уважний глядач зауважує, що на троні насправді сидить Всемогутній, який обрав дорогу смирення та приниження, аби відкупити тебе й мене.