Роздуми над Словом Божим на п’ятницю IV тижня Великого Посту
«Але ж ми знаємо, звідки Він; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки Він».
Пророцтва щодо народження і приходу Месії були добре відомі. Два з цих це пророцтв пророкам Малахії та Міхеєві: «Хто витримає день його приходу? І хто встоїться, коли він з’явиться? Таж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів» (Мал 3, 2); «Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізрáїля» (Міх 5, 2). І саме ці пророцтва були неправильно витлумачені: мовляв, не буде відомо звідки прийде Месія, про Ісуса ж відомо, що Він із Назарета, що виховався в родині Йосифа. Їх це збивало з пантелику. Хоча в цих пророцтвах нічого прямо не вказувало на те, що походження Месії не буде відоме.
Часто в історії бувало так, що людина занадто легко, некритично слухала все, що говорять їй авторитети, і разом із правдою приймала на віру помилкові речі. Відтак може закрастися помилка, яка впливатиме на світогляд великої групи людей, а часом цілих країн та націй. Це не тільки помилка авторитета — це помилка тих, які надмірно довіряють людині. Бо як каже пророк Єремія: «Так говорить Господь: Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа» (Єр 17, 5). Те, що стосується Божих справ і справи спасіння, потребує особливої уваги. Неуважність і недбалість у розумінні пророцтва про Месію, призвела до відкинення Сина Божого.
Добре відомо, що найкомпетентнішим інтерпретатором закону є законодавець. Отож і щодо Божого Одкровення останнє слово належить Богові, а не людині. Євреї, Старозавітна Церква, будувала свою віру на об’явленому Слові Божому. Віками це Слово з надзвичайною турботою передавалося з покоління в покоління — спершу усно, потім записувалось. З великою пошаною Вибраний народ читав це Слово у синагогах щосуботи. Тлумачити його могли лише вчені люди — книжники.
І важко було усвідомити, що в цю хвилину перед ними стоїть Саме Воно — Боже Слово, що стало людиною…
« Христос, Син Божий, що став людиною, є єдиним, досконалим і неперевершеним Словом Отця. У Ньому Він говорить усе, і не буде іншого Слова, крім цього». (ККЦ № 65).
Коли Ісус каже: «Я не від себе прийшов, але правдивим є Той, хто послав Мене, котрого ви не знаєте. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав!» (Йн 7, 28). Він фактично називає свою сутність — Він Слово Боже, яке говорить нам, людям, про Бога-Отця, об’являє Його. Такий стосунок до Бога-Людини юдеям здавався неможливим і тому вони сприймали це як богохульство. Ісус же об’являв їм таємницю Бога. Насправді єдиної дорогою до пізнання Бога є Ісус Христос, Втілене Слово Боже (див. Йн 14,8 і нн).
фінансово.
Щиро дякуємо!
