Завершився Ювілей молоді, який тривав у Римі цілий тиждень, від 29 липня по неділю 3 серпня 2025 року. Участь у ньому взяли загалом понад 2000 молодих католиків з України.
На прохання CREDO, кілька учасниць поділилися своїм досвідом.
Спонтанність — це коли Бог уже запланував
Цей ювілейний рік став для мене особливим, несподіваним, глибоким і духовно збагатив мене. На мою думку, спонтанні поїздки — найкраще, що може бути! Саме так і сталося зі мною. Я не планувала їхати до Рима на цей Ювілей, але в Бога були інші плани щодо мене. Хоч я і не готувалася до цієї поїздки, не відвідувала онлайн-зустрічі, на яких приблизно розказували, чого очікувати.
Рішення вирушити було спонтанним: звільнилося місце, і я з радістю погодилася. Попри брак підготовки, я не хвилювалася, не переймалася тим, де спатиму чи що їстиму. Я просто віддала все в руки Бога та організаторів — і жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Організація Ювілею була просто неймовірна. Якщо чесно, я навіть не уявляю, яка це велика відповідальність і скільки роботи зробили отці та інші організатори: комфортні умови ночівлі, смачні сніданки, цікаві екскурсії — Падуя, Ассізі, Венеція, програма в Римі, Святі Меси, адорації та інше. Проте найбільше мене вразило, що кожного дня ми мали Служби Божі, незалежно від місця: чи це маленька капличка, чи величний храм. Це неймовірний дар — приймати Ісуса до свого серця, не раз на тиждень, а щодня! Особливими моментами були також адорації, присвячені молитві за мир в Україні. Це саме те, чого зараз потребує кожен українець.
Щодо труднощів — їх не бракувало. Велика кількість людей, шум, черги. Іноді, коли до мене говорили українці, я не розуміла їхніх слів, бо у вухах стояв шум натовпу. Але саме це паломництво, де багато людей, де великі черги — вчить нас бути терпеливими, покірними і думати не тільки про себе, а й про інших.
Що я хочу сказати про головну подію цього Ювілею. Це ніч чування на Тор Верґата — ніч просто неба з понад 1,5 мільйонами людей! Чула різні відгуки від молоді, як хороші, так і не дуже. Особисто мої враження: спочатку було не дуже весело, бо треба було багато йти пішки; спека, втома, відсутність душу. Але, прийшовши на місце, усвідомлюєш, як чудово бути зараз тут із цими людьми. Багато хто з українців хотів би поїхати і бути на моєму місці, але в них не вийшло з різних причин, одна з яких — війна. І я усвідомила в ту мить, яка я щаслива, що маю цю можливість.
На завершення можу сказати лише одне: хай би як важко там було, але спогади після будь-якого паломництва (включаючи і цей Ювілейний рік) залишаються завжди класні і добрі. Всі труднощі забуваються дуже й дуже швидко. Я вже з нетерпінням чекаю на наступний Всесвітній день молоді в Кореї. Дуже сподіваюся, що наші отці також організують поїздку, бо це — той досвід, який хочеться пережити знову і знову.
Ксенія Шмулько
Труднощі вчать віри і довіри Богові
Участь у Ювілеї молоді стала для мене справжнім відкриттям, адже я вперше була учасницею такого масштабного дійства. Ще дорогою до Рима я намагалась уявити, як усе буде, — але реальність перевершила всі мої очікування.
Відвідуючи загальні заходи, я отримала неймовірний досвід духовної єдності з молоддю різних країн. Коли бачиш, як об’єднуються люди з різним темпераментом і менталітетом, маючи спільну любов до живого Бога, — це надихає ще більше євангелізувати власним прикладом у повсякденному житті. Перебуваючи в Римі, що був переповнений постійною молитвою, де в кожному куточку міста молодь співала, прославляючи Бога і не випускала з рук розарій, молячись у власних намірах, — я відчула велике прагнення ще ревніше виконувати заклик Папи Лева XIV, з яким він звернувся до нас: «Молодь, з’єднана з Ісусом, може бути сіллю землі й світлом світу, насінням надії у своїх родинах, школах, спільнотах».
Також ми мали можливість з частиною української молоді разом на Євхаристії та спільних молитвах звертатись до Бога у спільному намірі, з яким, мабуть, кожен з нас вирушав у це паломництво: про мир і закінчення війни в Україні та в цілому світі.
Проте, попри велику кількість вражень від самої події та знайомства з містом, я не можу не згадати і про труднощі, які виникали в певні моменти. Насправді я рада, що вони були, адже саме завдяки їм зміцнилася моя довіра до Бога. Я вчилася віддавати все в Його руки і приймати все зі вдячністю як дар.
Велика подяка організаторам і душпастирям, які нас супроводжували. Вони робили все можливе, щоб наше перебування на Ювілеї молоді було комфортним. Починаючи з духовної частини — можливості щодня брати участь у Євхаристії — і закінчуючи відкритістю до допомоги в будь-яких проханнях.
Дякую Богові за новий досвід, емоції та знайомства, які я отримала.
Ліля Котюжанська
По-новому відчути силу живої віри
Участь у ювілейних днях молоді в Римі стала для мене унікальним досвідом єдності, віри й надії. Захопливо було спостерігати й усвідомлювати масштаби дійства: мільйон молодих людей прибули до Рима, щоби свідчити про свою віру! Молоді християни з різних країн світу мали змогу молитися поруч і разом переживати Святі Меси.
Особливо мене вразили зустріч із Папою Левом XlV на площі св.Петра, а також вечір молитовного чування на Tor Vergata. Це була зворушлива зустріч під відкритим небом, де ми всі разом схиляли голови перед Найсвятішим Таїнством.
Також назавжди мені запам’ятається спільна молитва української католицької молоді двох обрядів: РКЦ та УГКЦ, за мир в Україні. Ми мали можливість разом пережити Святі Меси і молитовне чування українською мовою та принести Богові наші спільні наміри про мир і благополуччя для України.
Цей Ювілей молоді залишив глибокий слід у моєму серці. Це був час, коли я по‑новому відчула живу силу віри, спільноти й молитви.
Настя Каплична
Маємо що розказати майбутнім дітям!
Поїхати на Ювілейний рік до Рима було найкращим — і водночас найспонтаннішим рішенням у нашому житті, бо ми взагалі не планували їхати, але Бог подбав, щоби все склалось якнайкраще; і ми дуже вдячні Йому за це.
Все паломництво ми були сповнені неймовірних вражень — починаючи з краси Рима і закінчуючи спільними молитвами, в яких єднались серця мільйонів людей.
А також ми дуже радіємо, бо змогли на власні очі побачити Папу! Це і досі звучить для нас як щось нереальне, але тепер ми маємо що розказати своїм майбутнім дітям;) Купа нових знайомств, нових місць, нових відчуттів, і все це — найкраще спланований Божий план. Тому славимо Його в наших молитвах, і сподіваємося, що попереду в нас буде ще багато подібних пригод!
Анна Іванова (Аня і Ева)
Редакція дякує о. Миколі Бистрицькому за допомогу в підготовці матеріалу
фінансово.
Щиро дякуємо!
