Ранок середи, 27 травня 2009 р. Цього дня у Ватикані на площі св. Петра відбувається традиційна папська генеральна аудієнція. Площа поступово заповнюється паломниками. Серед них можна побачити літню даму, яка, попри римську травневу спеку, одягнута у чорне вбрання, з чорною ажурною мантильєю на голові. Цього вимагає офіційний папський протокол – щоправда, такий звичай нині зберігається радше для приватних аудієнцій. І зазвичай у чорному на генеральні аудієнції приходять побожні літні представниці старої римської католицької аристократії. Але цього разу на аудієнцію чекала колишня прем’єр Великої Британії, символ британського консерватизму, яку протягом десятиліть називали «залізною леді», – баронеса Маргарет Хільда Тетчер.
Тетчер у Ватикані? Невже Папа Бенедикт XVI прийме на приватній зустрічі «залізну леді»? Що забула у Ватикані уроджена протестантка-методистка Маргарет Тетчер? Після навернення Тоні Блера на католицизм усталення стосунків англійського істеблішменту зі Святим Престолом привертають все більше уваги британських ЗМІ. Найбільші газети Альбіону – Independent, Times, Telegraph – наввипередки аналізують імовірний перебіг зустрічі баронеси і понтифіка. Одне з можливих: Тетчер теж, буцімто, вирішила навернутися на католицизм. Одна з подруг «залізної Меггі», леді Пауел, з посмішкою заперечує таке припущення: «Гадаю, маємо більше шансів на те, що Папа Бенедикт XVI стане методистом, аніж баронеса Тетчер навернеться на римський католицизм». Здається, що цей «візит старої дами» несе у собі два головні повідомлення.
По-перше, йдеться про дуже важливу тенденцію – чимдалі більше Велика Британія воліє розв’язати проблему відпадіння Церкви Англії від Католицької Церкви та церковного розколу, започаткованого королем Генріхом VIII (див. «ПГ» № 2/2008, с.4-5). Леді Тетчер замикала шерег британських відвідувачів Ватикану, які побували тут протягом останнього року – включаючи нинішнього прем’єра Гордона Брауна та спадкоємця британського трону принца Чарльза Уельського з дружиною.
По-друге – і це не секрет – цього року «залізній леді» виповнюється 84. У такому віці цілком природним стає піклування про «політичну спадщину». А баронессі Тетчер є що залишити не тільки своїй батьківщині, а й усьому світові.
«І битви, де разом боролись вони…»
До генеральної аудієнції баронеса побувала у ватиканських гротах, що під собором св. Петра. Там Маргарет Тетчер, донька методистського пастора й адепт протестанства (їй належить фраза: «Давно вже сказано, що Англіканська Церква – це Консервативна партія на молитві»), поклала вінок з білих троянд на могилу Папи Йоана Павла ІІ. З цією людиною Тетчер пов’язувало не тільки особисте знайомство – разом із Йоаном Павлом ІІ та Рональдом Рейганом Маргарет Тетчер по праву відносять до тих «стовпів цивілізації», які зробили все можливе, аби усунути комунізм зі світової політичної арени. Крім того, Тетчер надзвичайно уважно ставилася до соціального вчення Йоана Павла ІІ. «Оскільки я не католичка, то без вагань можу сказати, що Йоан Павло II в цьому відношенні (як і в багатьох інших) мудріший за деяких своїх попередників. Його погляди мають глибокий сенс для людей всіх вірувань, та й для невіруючих. Можливо, своїми економічними і філософськими вподобаннями він зобов’язаний реаліям соціалізму, що їх він бачив у рідній Польщі. Принаймні, на мій погляд, про це свідчить велика енцикліка Сеntеsimus Аnnus. Не зараховуватиму Йоана Павла II до лав беззастережних прибічників вільного ринку – він таким не є. Але я повністю розділяю його погляди», – писала Тетчер у своїй підсумковій роботі «Мистецтво управління державою» . До згаданої папської енцикліки Тетчер зверталася і проголошуючи численні промови – так, серед документів її архівів близько двох десятків текстів містять посилання на Сеntеsimus Аnnus, особливо у тій частині, де йдеться про моральну відповідальність бізнесу в капіталістичних економіках. У квітні 2005 р., після смерті Папи Войтили, Тетчер висловила глибокий сум і велику повагу до нього: «Ми маємо пам’ятати папу Йоана Павла ІІ не тільки як найвидатнішого Римського Папу сучасності, але також як відважного борця за правду. Його життя було наповнене боротьбою проти брехні і за знищення зла. У битві з комуністичною брехнею, проголошуючи справжню гідність людини, він отримав моральну перемогу в Холодній війні. Мільйони людей зобов’язані йому свободою та відчуттям власної гідності. Цілий світ був надихнутий його прикладом».
Бачити світ у перспективі
«Залізна леді» проявила свій характер, терпляче очікуючи на зустріч із Бенедиктом XVI під спекотним римським сонцем. За оцінками аналітиків, їй є про що поговорити з Папою Бенедиктом XVI. Як писав 2005 р. британський ватиканіст Даміян Томсон, «Папа Бенедикт – консерватор, який має потенціал, аби струсонути Католицьку Церкву настільки енергійно, наскільки це змогла зробити Маргарет Тетчер зі своєю країною».
Погляди Тетчер на роль Церкви у сучасному світі надзвичайно близькі до поглядів Папи Рацінгера. Свого часу в промові «Я вірю» Тетчер зауважила: «Нещодавно я натрапила на разюче просту фразу: «Християнство – це вчення про духовне спасіння, а не про соціальну реформу». Ми повинні визнавати християнську віру або ходити до церкви не просто тому, що ми прагнемо соціальних реформ і соціальної допомоги чи прагнемо підняти в суспільстві рівень моральності, а тому, що усвідомлюємо святість життя, відповідальність, яка з’являється зі свободою, і найвищу жертву Ісуса Христа».
Папське привітання для колишнього британського прем’єра не носило рис приватної аудієнції – і в цьому також можна побачити спільнотний характер баронеси Маргарет. На площі св. Петра Папа підійшов до бар’єра, який відділяє публіку від Святішого Отця, й тепло та сердечно привітав «залізну леді», потиснувши її руку. Вони говорили кілька хвилин – як розповідає оточення Маргарет Тетчер, леді заохочувала Бенедикта XVI прийняти запрошення Гордона Брауна та відвідати Велику Британію з апостольським візитом. До речі, як повідомляють джерела у Ватикані, ймовірність такого візиту очевидна, треба лише остаточно визначити дату поїздки.
Для Тетчер ця поїздка – чи не останній шанс закликати сучасних політиків віддати належне Церкві та проголошуваним нею істинам. «Мене виховано в релігійному середовищі, яке, за нинішніми нормами, може видатися дуже суворим. Ми вважали, що не слід присвячувати надто багато часу особистим втіхам. Нас навчали завжди покладатися на свій розум і ніколи не обирати легкий шлях, ідучи за юрбою. Це все навчило мене передусім бачити всі світські справи цього світу в перспективі… Я ніколи не думала, що християнство дало мені якусь політичну філософію, а вважала, що воно дало мені критерії, якими, зрештою, треба вимірювати політичні дії. Воно також навчило мене, що в кінцевому підсумку політика має утверджувати умови, за яких люди можуть найкраще використати своє швидкоплинне життя в цьому світі, щоб приготуватися до наступного. Досвід показав, що немає жодних підстав піддавати цей погляд ревізії,» – писала Тетчер у «Мистецтві управління державою» . І в цьому контексті здається, візит ad limina apostolоrum, що його на схилі своїх років здійснила «залізна леді», не є випадковим. Імовірно, це останній сигнал, який вона посилає британському суспільству. Маргарет Тетчер ще раз показала чергову «політичну перспективу» – попри прихильність концепції Джона Уеслі. Схоже, що для Тетчер очевидно, де зберігаються критерії, якими треба вимірювати політичні дії. Вона цілком тверезо усвідомлює, чиї руки гойдають колиску цивілізації, хто є справжньою Матір’ю і Наставницею. Саме для того, аби віддати належну шану Католицькій Церкві, Тетчер і приїжджала до Ватикану.
Вперше Маргарет Тетчер відвідала Ватикан у червні 1977 р., коли зустрічалася з Папою Павлом VI
фінансово.
Щиро дякуємо!
