Німецький кардинал-виборець Герхард Людвіг Мюллер, член консервативного крила Колегії кардиналів, дав інтерв’ю італійській газеті «Repubblica», поділившись своїми думками з приводу прийдешнього конклаву.
— Ваша Еміненціє, що Ви відчуваєте у цей момент?
— Цей розділ в історії Церкви закрито. Очевидно, що останній суд належить Богові; ми не можемо судити людей. Однак, якщо говорити про цей понтифікат, є різні думки. Всі однозначно визнають залученість Франциска у проблему мігрантів, бідних і подолання розбіжностей між центром і периферією. З іншого боку, в деякі моменти він був дещо неоднозначним; наприклад, коли говорив про воскресіння з Еудженіо Скальфарі. За Папи Бенедикта ми мали ідеальну теологічну ясність; але кожен має свої харизми та здібності, і я думаю, що Папа Франциск мав їх більше у соціальному вимірі.
— Чи схвалюєте Ви те, що Франциск правив до останнього подиху, а не пішов у відставку?
— Так. Звісно, я не хочу критикувати папу Бенедикта за його рішення; але я завжди казав, що ми маємо уникати враження, що місія папи — це лише функція. Відставка має бути винятком; не можна думати, що апостоли просто пішли на пенсію.
— Чи повинен наступний папа внести зміни щодо благословення одностатевих пар?
— Він має це прояснити. Документ, схвалений за Франциска, мав на меті пастирськи допомогти цим людям; але не слід релятивізувати католицьку доктрину шлюбу.
— Ви казали, що асамблеї [Синоду], скликані Папою, були лише симпозіумами.
— Єпископи мають владу, якої не можна плутати з можливістю всіх охрещених висловитися. Це конференція, яка є легітимною; але це не синод, це не вираження Учительського уряду Церкви. Звісно, ті, хто не розуміється або мало знається на католицькій теології, кажуть: Папа перетворює Церкву з автократії на демократію. Але не можна плутати Церкву з політичною організацією, як-от Всесвітній економічний форум чи Організація Об’єднаних Націй.
— Папа Франциск призначив жінку префектом ватиканського Дикастерію: чи буде добре повторити такий вибір у майбутньому?
— Проблема не в жінці; проблема в мирянах, призначених головувати над тим, що колись було конгрегаціями, які є вираженням влади Колегії кардиналів. Враження людей ззовні було: «Ах, ну нарешті жінка!» На мою думку — коли йдеться про адміністративні посади, такі як посада губернатора, то немає проблем із тим, щоб їх обіймали миряни; але Римська курія — це церковний орган.
— Папа Франциск був дуже відданий діалогові з ісламом: на Вашу думку, чи варто його продовжувати?
— Вже святий Тома Аквінський розрізняв речі: на рівні розуму ми можемо вести з ними діалог — вони поважають певні принципи природної етики і по-своєму вірять у Бога. Однак ми повинні запитати себе: як можливо, що той, хто вірить у Бога, творця всіх людей, може вбивати в ім’я Бога? Діалог — так; але уникайте будь-яких форм релятивізму: католицька віра не є вираженням єдиної універсальної світової релігії, створеної на Давоському форумі.
— Берґольйо підписав історичну угоду з Китаєм: чи буде цей шлях тривати?
— З могутніми диктаторами досягають компромісів, але ми не можемо зрадити принципи нашої віри; ми не можемо погодитися, щоб атеїстичні комуністи, вороги людства, писали наші катехизми або приносили образи Сі Цзіньпіна до храмів. Ми не можемо погодитися з тим, щоб комуністи призначали єпископів.
— Що має робити наступний папа і яким має бути його профіль?
— Кожен Папа має служити місії Святого Петра: він є servus servorum Dei, слугою слуг Божих. Майбутній Папа — не наступник свого попередника, а Наступник Петра.
— Чи вважаєте Ви, що Ваші позиції поділяють у Колегії кардиналів? Чи Ви почуваєтесь у меншості?
— Можливо, дехто скаже: «Ці богослови такі балакучі, тоді як інші — прагматичні, вони більше думають про владу, вплив…» Я не знаю. Усім потрібно пам’ятати, що ми є містичним Тілом Христа, а не міжнародною гуманітарною і соціальною організацією. Це подобається багатьом секуляризованим людям, еліті, олігархам, які хотіли би вбачати у папі символ своєї релігії, але папа — не символ секуляризованої релігії.
Переклад CREDO за: Rorate Caeli
фінансово.
Щиро дякуємо!
