Митрополит Волоколамський Іларіон, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ розповів про своє бачення православно-католицького діалогу.
– У діалозі з Римо-Католицькою Церквою ми виходимо з того, що це Церква, в якій зберігається переконання про необхідність апостольського спадкоємства ієрархії, а також присутнє вчення про таїнства, яке дуже схоже на наше вчення.
Говорячи про діалог з інославними Церквами, ми повинні розуміти, що є різні інославні громади, більш-менш близькі до православ’я. Так, Римо-Католицька Церква, при всіх відмінностях і в догматичній сфері, і в області еклезіології, які всім нам відомі, є Церквою, близької до нас і за своїм богословським вченням, і за своїми моральними установками.
Сьогодні в секуляризованій Європі саме Католицька Церква захищає традиційні моральні цінності – такі, як, наприклад, подружня вірність, неприпустимість штучного переривання людського життя. Вона наполягає, що подружній союз може бути союзом тільки чоловіка і жінки, але ж на сучасному Заході цей постулат дуже активно заперечується не тільки безбожниками, але навіть деякими релігійними людьми, в тому числі деякими протестантськими громадами. Тому мені здається, що в діалозі з Римо-Католицькою Церквою ми повинні, перш за все, концентруватися на тому, що можна робити разом для захисту традиційного християнства, для захисту традиційних християнських цінностей.
По суті ми зараз стоїмо перед єдиним викликом безбожного світу і споживацької ідеології. Засоби масової інформації кажуть людям, що вони повинні жити для свого задоволення, що ніяких ідеалів не повинно бути або вони не обов’язкові, що найголовніше – це комфорт, успіх, добробут, гарна робота, зарплата. Навколо цих речей і понять будується життя дуже багатьох людей. Але ж якщо ідея, ніби людина повинна жити для себе і для свого задоволення приймається як щось само собою зрозуміле, то зникають не просто вищі ідеали, але і природне для людини прагнення мати потомство, передати життя іншим людям.
Звертаючись до старозавітних уявлень про сім’ю, ми бачимо, що Господь укладає заповіт з Авраамом. Про що цей заповіт? Авраам не мав потомства, і ось Господь зглянувся на цю людину, уклавши з ним заповіт, і благословення Боже, яке виливається на Авраама, полягає в тому, що від цієї людини походить багато дітей, ще більше онуків і ще більше правнуків. Натомість зараз все відбувається навпаки: якщо раніше, скажімо, у п’яти подружніх пар могло бути двадцять дітей і 50 онуків, то зараз у п’яти подружніх пар буде шестеро дітей і троє онуків. Населення саме тих країн, які поставили на чільне місце не традиційні релігійні цінності, а цінності секулярні, зменшується. По суті справи, ці народи стали на шлях вимирання, і відбувається це саме тому, що втрачено традиційне уявлення про сім’ю, яке протягом століть допомагало людству відтворюватися і розмножуватися, виконуючи тим самим заповідь, яку Бог дав людству в раю: Плодіться і множтеся ( Бут. 1. 28).
Сьогодні західні народи не плодяться і не розмножуються – їх чисельність скорочується, і відбувається це через уявлення, що вкоренилися в суспільстві, нібито подружня вірність – це пережиток минулого, нібито шлюб зовсім не обов’язково повинен укладатися між чоловіком і жінкою, що є й інші варіанти. Ці та подібні ідеї, що пропагуютьсо і поширюються зараз на Заході, демонструють дуже глибоку моральну деградацію людей і суспільства. Ця деградація відбувається внаслідок відсутності орієнтирів, відсутності абсолютних моральних норм. Якщо говорити про християнські традиції, абсолютні моральні норми, засновані на євангельських цінностях, то сьогодні їх проповідують суспільству і Православна Церква, і Церква Римо-Католицька.
На жаль, багато протестантських громад відійшло від традиційної християнської моральності. У деяких з них сьогодні існує ритуал благословення одностатевих союзів. Але якщо діяльність громади, що називає себе християнською, йде врозріз з фундаментальною нормою християнської моральності, то про що з нею можна взагалі говорити?
Тому, коли ми говоримо про діалог з Римо-Католицькою Церквою, я думаю, що пріоритетом у цьому діалозі сьогодні є не питання про filioque або про примат Папи – ці теми вже тисячу років стоять на порядку денному, і, може бути, стільки ж ще будуть стояти, а богослови засідатимуть в комісіях, на симпозіумах і все це обговорювати. Але життя при цьому буде тривати, і щось дуже важливе ми можемо просто втратити, якщо всю свою увагу зосередимо тільки на богословських моментах, які нас поділяють. Ми повинні навчитися взаємодіяти в тому стані, який є зараз, – у стані розділення при відсутності євхаристійного спілкування. Ми повинні навчитися сприймати один одного не як суперників, а як союзників, розуміючи, що перед нами загальне місіонерське поле, загальні виклики. Перед нами стоїть спільне завдання по захисту традиційних християнських цінностей у житті суспільства, і це потрібно сьогодні не з якихось богословських міркувань, а перш за все для того, щоб допомогти виживанню наших народів. Ось такі пріоритети, які ми ставимо в цьому діалозі.
Між іншим
19-20 травня у Ватикані пройдуть «Дні російської культури і духовності». Їх кульмінацією стане концерт, присвячений Папі Бенедикту XVI – як подарунок від Патріарха Кирила. Серед іншого, будуть виконані й музичні твори митрополита Іларіона Алфєєва – голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московської Патріархії.
За матеріалами: Terra Mariana
фінансово.
Щиро дякуємо!
