Роздуми над Божим словом на ІІІ Великодню неділю, рік В
Сміливість і відвага, скажемо чесно, властиві далеко не кожному з нас. Ми боїмося видаватися в очах людей смішними, нерозумними, не авторитетними. Мало хто здатний відкрито й гордо сповідувати свою віру. Як це переживали учні Христа, можемо дізнатися з Діянь святих апостолів (Діян 5, 27-32. 40-41):
Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх: «Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім’ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!» Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться». І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім’я Ісуса, відпустили. Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса.
Синедріон укотре заборонив апостолам проповідувати про Ім’я Ісуса. Заради залякування їх віддали на бичування. І що вийшло? Апостоли раділи не тому, що залишилися живими, а що удостоїлися наруги за Христа (див. Діян 5, 41). Де страх, такий природний для людини? Де інстинкт самозбереження? Петро, який кілька місяців тому піддався страху й не зміг навіть підтвердити факту свого знайомства з Ісусом із Назарета, тепер не збирається ховатися й каже до гонителів: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Діян 5, 29).
Що вселило в апостолів, які свого часу залишили Ісуса на Хресній дорозі, таку зухвалу відвагу? Навіть після воскресіння Вчителя вони все ще сиділи в страху, замкнувшись від усіх, і не знали, що їм далі робити. Відповідь ми знаходимо в цьому ж фрагменті: «Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться» (Діян 5, 32)! Святий Дух, посланий апостолам, які слухняно очікували Його у світлиці після Вознесіння, дав їм і мужність, і досконалу радість, і потрібні слова для проповіді…
І ми, сьогоднішні учні Христа, переживши Великдень 2019 року й готуючись до П’ятдесятниці, будемо з новою ревністю просити про дар Святого Духа. Будемо слухняні Господу та Його заповідям, щоб не втратити цього дару. Бо якщо будемо невірні в малому, то хто довірить нам багато (Лк 16, 10-12)? Бо слухняність Святому Духу вимагає від нас ще більшого самозречення, самовідданого служіння Господу в наших ближніх і благовістування тим, до кого Він нас посилає.
Задумайся сьогодні над тим, чи готовий ти прийняти вогонь Святого Духа у своє серце, чи готовий запалитися любов’ю до Бога й ближніх, особливо до тих, які не знають Христа? Якщо так, то клич: «О прийди, Святий Духу!» Якщо ти відчуваєш, що не готовий до радикальних змін, — змінюйся, наскільки можеш! Закликай Святого Духа й проси Його про відновлення та переміну свого серця.
«О прийди, Святий Духу! Розпали вогонь любові в моєму серці. Я прагну бути свідком Ісуса Христа, Розіп’ятого і Воскреслого, для всіх, хто мене оточує. Хай прославиться Ім’я Ісуса нині та у всіх віках!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
